Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю (далі - БУВР) є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України (далі - Держводагентство).

 Якщо коротко охарактеризувати таку серйозну організацію - то що належить до основних завдань басейнового управління?

Основними завданнями Управління є:

1)                забезпечення реалізації державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів у межах району басейну річки Дунай та району басейну річок Причорномор’я;

2)                спрямування та координація діяльності організацій, що належать до сфери управління Держводагентства, з питань управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів на території Одеської області.

Разом з цим потрібно зазначити про пріоритетні напрямки роботи Басейнового управління. Зокрема це: 

1.     ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ, що передбачає забезпечення стабільного водопостачання населення в зоні обслуговування Кілійського групового водопроводу та аграріїв у зоні ризикованого землеробства.

2.     РЕАЛІЗАЦІЯ БАСЕЙНОВОГО ПРИНЦИПУ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ, що включає в себе розробку планів управління двох басейнів: Нижнього Дунаю і річок Причорномор’я, а також організацію роботи двох басейнових рад: річок Причорномор’я та нижнього Дунаю і організацію участі представників Одещини у роботі басейнових рад Дністра і Південного Бугу.

3.     ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ ВОД та МЕЛІОРОВАНИХ ЗЕМЕЛЬ, що включає в себе організацію та здійснення моніторингу поверхневих вод в рамках державної програми, моніторинг якості транскордонних вод в рамках міжнародних Угод про співробітництво; моніторинг гідрогеолого-меліоративного стану меліорованих земель.

4.     ЗАХИСТ ВІД ШКІДЛИВОЇ ДІЇ ВОД СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ, що передбачає постійний моніторинг стану захисних споруд та виконання експлуатаційних заходів на протипаводкових захисних спорудах; розробку та дотримання режимів експлуатації Придунайських водосховищ та інших штучних водойм, які використовуються згідно чинного законодавства.

5.     ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДНОВЛЕННЯ МАЛИХ РІЧОК, в рамках якого здійснюється аналіз стану річок, а також взаємодія з органами влади та громадами і напрацювання комплексних пропозицій щодо відновлення річок.

6.     МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО, в рамках якого басейнове управління реалізує Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод, а також Угоди між Урядом України та Урядом Румунії про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах. Разом з цим управління працює в напрямку залучення міжнародної технічної допомоги для вирішення проблемних питань водної галузі.

7.     ЕКОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ТА ЕКОІВЕНТИ, що включають в себе організацію природоохоронних акцій, конкурсів, екоівентів; популяризацію дбайливого ставлення до водних об’єктів через ЗМІ та соціальні мережі.

Коли вже окреслено головні пріоритетні напрямки роботи Басейнового управління – зрозумілим є величезне значення вашої роботи. Кожен із напрямків зазначеної діяльності заслуговує на окреме інтерв'ю і детальне висвітлення. Але сьогодні, в літній період, пропоную зосередити увагу на тих напрямах роботи, які стосуються забезпечення водними ресурсами аграрного сектору економіки Одещини.

«Ключовим» моментом в питаннях забезпечення населення і галузей економіки Одещини водними ресурсами, в тому числі й аграрного сектору, - є наявність водних ресурсів. Я не відкрию секрет якщо скажу, що Одещина відноситься до малозабезпеченого водними ресурсами регіону. А враховуючи відсутність на території півдня Одещини корисних опадів з минулого літа – питання маловоддя і посухи стали топовими як серед аграріїв, так і серед представників влади і численних «експертів».

Ще в лютому місяці на робочій зустрічі з аграріями під головуванням першого заступника Одеської облдержадміністрації В.Овечкіна, науковці акцентували увагу на незворотніх кліматичних процесах, які відбуваються на Одещині.

На жаль, в лютому наслідки зміни клімату багатьом землекористувачам здавались дуже далекими і нереальними.

Але вже в березні, коли поля не отримали потрібної вологи через відсутність снігозапасів і дощів, більшість сільгоспвиробників усвідомили, що зміна клімату – це вже не «міфи вчених», а реальність з якою кожен з нас щодня зустрічається в реальному житті.

І, на жаль, з часом ситуація не покращилась. Абсолютна відсутність дощів і максимально довгий посушливий період призвів не тільки до тривалого меженного періоду на річках, але й до втрати врожаїв аграріями Одещини.

На жаль, саме ця складна ситуація з посухою показала роль меліорації в аграрному секторі Одещини.

Спекотне літо цього року не дає водогосподарникам розслаблятися.

Забезпечення аграріїв Одещини водними ресурсами для порятунку врожаїв є одним із пріоритетних завдань Басейнового управління водних ресурсів.

Не дивлячись на надзвичайно низькі рівні води у Дністрі та Дунаї, які є головними джерелами зрошення, ще на початок травня водогосподарські організації подали води аграріям в 5 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Сьогодні зрошення рятує фермерів. Можна по-різному відноситись до меліорації, але на Одещині, в зоні ризикованого землеробства, - це єдиний спосіб безпечної та ефективної господарської діяльності в аграрному секторі.

З кожним днем все більше аграріїв звертаються з проханням подати воду на зрошення. Сьогодні й досі продовжується договірна кампанія та вже укладено 267 договорів на площу понад 35 тис. га. На сьогодні (середина літа) вже полито близько 32 тис. га та виконано 96 тис. га гектарополивів. Для порівняння у 2019 році за аналогічний період було полито 28 тис.га і виконано 71 тис.га гектарополивів. При цьому гідрологічна ситуація  залишається досі складною. Рівень Дунаю дозволив здійснити самопливне наповнення  Придунайських водосховищ - джерел зрошення всього протягом 2-3 тижнів з кінця червня по середину липня. Але через пониження рівнів води в Дунаї самопливне поповнення водосховищ знову стало неможливим, тому з 11-19 липня шлюзи були закриті. За незначний період часу водосховища заповнились на 4-13 %. Наразі рівень водосховищ – джерел зрошення досить низький.

Така сама складна ситуація і в басейні нижнього Дністра. Не дивлячись на пропуск значних обсягів паводкових вод на початку липня – на сьогодні рівневий режим Дністра, який забезпечує 30% потреб аграріїв водою для зрошення, стабілізувався до позначок нижче середніх багаторічних значень.

Які ж дії держави у цій критичній ситуації? Чи можливо допомогти аграріям в такий складний період?

 Так, звичайно, ми не можемо стояти осторонь цих проблем і робимо все можливе для забезпечення стабільної подачі води за укладеними договорами. Одразу зазначу, що це питання дуже велике і комплексне. Тому я б поділила на відповідь на кілька складових.

Розпочну із фінансових питань. Це те, що завжди викликає особливий інтерес наших водокористувачів. Не буду багато говорити – цифри «скажуть самі за себе».

Басейновому управлінню водних ресурсів на 2020 рік для оплати за електроенергію з державного бюджету було передбачено фінансування у обсязі 42 млн.грн  (на 24% більше за планові показники минулого року). Кошти на електроенергію – це всі кошти, які безпосередньо «працюють» на потреби наших аграріїв, забезпечуючи подачу води від джерела зрошення – до зрошувальних земель. Враховуючи численні звернення БУВРу щодо необхідності примусового поповнення джерел зрошення та трактів водоподачі  Держводагентство України  збільшило фінансування протягом поточного року на оплату за електроенергію на 21,3 млн.грн або 51% . Це дозволило здійснити водообмін і поліпшити якість води у водосховищах-джерелах зрошення, а також заповнити водосховища-джерела зрошення за допомогою насосних станцій. Тут необхідно розуміти, що мова йде про мільйони метрів кубічних води, які насосними станціями перекачуються до водосховищ (наприклад, Барабойське водосховище, водосховище Катлабух, або водосховища Татарбунарського тракту) для стабільного забезпечення потреб аграріїв у поливній воді. Разом з цим, збільшення фінансування забезпечило зниження фінансового навантаження на аграріїв, які використовують воду для зрошення сільгоспугідь. На сьогодні, це своєрідні компенсаційні кошти тим аграріям, які здійснюють свою господарську діяльність у зоні ризикованого землеробства.

Як Ви бачите, держава через Держводагентство і Басейнове управління дбає про стабільне забезпечення аграріїв водними ресурсами.

Проте, потрібно розуміти, що існуюча водогосподарська інфраструктура збудована за радянських часів не забезпечує сучасні потреби суспільства та споживачів води та потребує істотної модернізації або повної заміни. На сьогодні всі складові меліоративного фонду області: обладнання, трубопроводи, гідротехнічні споруди, тощо збудовані ще у 50-х роках минулого століття технічно та морально застаріли. Величезний водогосподарсько-меліоративний комплекс, побудований для обслуговування 226 тис. га зрошувальних земель на Одещині, потребує детального аналізу технічного стану і звичайної інвентаризації.

Кожен гарний господар знає, що утримання майна потребує певних коштів і людських зусиль, а утримання такої великої інфраструктури, як у БУВРі, мабуть потребує значних коштів і великого штату співробітників. Але у мене є одне питання: наскільки ефективно утримувати інфраструктуру для 226 тис.га, якщо поливається в останні роки біля 40 тис.га?   

Так, звичайно, утримання інфраструктури, збудованої понад пів століття тому – в часи дешевої електроенергії, надзатратна справа. Особливо, це стосується тієї інфраструктури, яка десятиліттями не задіяна в роботі і не експлуатується.

Наприклад, з 46 насосних станцій, що перебувають на балансі Дністровського міжрайонного управління водного господарства (28 – Біляївський район, 18 – Овідіопольський район), за останні роки (2014-2020) працювало в середньому 18 (39%) насосних станцій. При цьому тільки на сплату за ел.енергію на власні потреби та на втрати в трансформаторних підстанціях не задіяних насосних станцій щорічно витрачається 435 тис.грн.  По Білгород-Дністровському управлінню ситуація наступна: з 17 насосних станцій Б-Дністровського району за останні роки (2014-2020) кількість працюючих НС становить 4-7 (24-41%). В Саратському районі, який відноситься до Білгород-Дністровського управління, понад 20 років жодна з 17 НС не працювала.  При цьому тільки на сплату власних потреб ел.енергії та на втрати в трансформаторних підстанціях насосних станцій щорічно витрачається понад 660 тис.грн. А якщо до цих коштів добавити ще кошти на зарплати сторожів і інших спеціалістів – ми отримаємо доволі великі суми коштів. Це все є навантаження на державний бюджет. Тут також потрібно зазначити, що персонал, який обслуговує інфраструктуру меліоративного комплексу, отримує мінімальну заробітну плату. А низька заробітна плата не мотивує персонал до якісної роботи і відповідального ставлення до збереження державного майна, тим більше не мотивує до розвитку та самовдосконалення.

Тепер зрозумілим стає питання доцільності проведення реорганізації системи управління водогосподарським комплексом, про яке ми часто чуємо останнім часом.  

Чи можете Ви розповісти про якісь кроки по оптимізації роботи водогосподарського комплексу і зазначити чи це комплексні рішення по всій Україні – чи стосуються тільки Одещини?

Враховуючи, що з 2014 року Держводагентством здійснюється планомірне впровадження інтегрованих підходів в український водний менеджмент відповідно до європейських стандартів було змінено інституційну структуру водогосподарських організацій. У 2017 році було створено басейнові управління (12), в тому числі і Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю та регіональні офіси (13) водних ресурсів відповідно до водогосподарського районування території країни.

Наступним кроком розпочато реформування середньої управлінської ланки водного менеджменту. Зокрема реформовано міжрайонні та районні управління водного господарства. Головна сутність реорганізації управлінських ланок водної сфери - оптимізація існуючих застарілих і неефективних процесів управління на сучасні і прогресивні.

Зміна існуючої системи управління водними ресурсами на систему інтегрованого управління за басейновим принципом потребує реформування організаційної структури Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю.

Сьогодні управління водними ресурсами та водогосподарсько-меліоративним комплексом забезпечується шляхом експлуатації гідротехнічних споруд, мереж, механізмів та пристроїв, для роботи яких необхідний фаховий людський та достатній фінансовий ресурс.

Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності БУВРу з структурними підрозділами свідчить про дефіцит коштів на утримання інфраструктури протягом останніх років. З метою оптимізації кількості спеціалістів, які забезпечують процеси адміністрування господарсько-виробничої діяльності, є потреба у реформуванні структури управління водогосподарським комплексом та оптимізації чисельності працівників шляхом приєднання міжрайонних управлінь до Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю. Це дасть можливість зменшити фінансове навантаження на державний бюджет в частині утримання та обслуговування водогосподарських об’єктів та збільшення рівня середньої заробітної плати працівникам.

Слід також відмітити, що втрати матеріально-технічного ресурсу не відбудеться, оскільки на відміну від ліквідації реорганізація відбувається шляхом приєднання із визначенням правонаступника.