Всесвітня програма ООН із оцінки водних ресурсів (WWAP) відзначає зростання у світі дисбалансу між попитом і пропозицією на воду, оскільки багато країн уже досягли межі водокористування. Попит на прісну воду, за оцінками Американського інституту населення (Population Institute), перевищує пропозицію на 17%, а до 2025 року дефіцит може зрости до 1,3–2 трлн м3 на рік.

           Глобальна зміна клімату може перетворити проблему нестачі питної води, що спостерігається в усьому світі, на повноцінну світову кризу.      

          За прогнозами міжнародної Організації економічного співробітництва й розвитку, до 2030 року 47% населення Землі відчуватимуть гостру нестачу води. Цього року в такій ситуації вже опинилися 250 млн африканців, що спричиняє масову міграцію населення й нові конфлікти. Надалі слід очікувати лише зростання боротьби за водні ресурси між країнами, містами й селами, а також між різними галузями економіки, що перетворить водне питання на політичну проблему планетарного рівня.

         За усіма ознаками, світ опинився на межі нових війн за доступ до джерел прісної води. Історія зафіксувала щонайменше 655 війн і збройних конфліктів, у яких люди воювали за воду, зокрема 66 із них — у Європі. За підрахунками порталу World’s Water Тихоокеанського інституту (США), від 2010 року у світі відбулися 466 конфліктів і зіткнень, пов’язаних із розподілом водних ресурсів, із яких 36 було збройних. Ймовірність виникнення нових «водних» конфліктів у найближчі 50–100 років оцінюють на рівні                    75–95%.

            Фактично світ уже поділився на тих, у кого ще вистачає води, і тих, у кого її вже обмаль. Отже, Марокко, Алжир, Туніс, Судан, Ємен, Оман, Саудівська Аравія, Йорданія, Сирія й Ірак уже заявили про своє незадоволення наявною ситуацією із забезпеченням водою й готовність силою відстоювати право на цей ресурс.

          Фахівці Тихоокеанського інституту розрізнюють три типи насильства у війнах за воду або її використання. По-перше, іноді воду використовують як зброю, коли штучно викликані повені змушують противника змінювати свої плани на користь іншої сторони. По-друге, вода може бути лише вагомим приводом. Так, останні заворушення в Малі, що призвели до загибелі людей і вимушеного переселення до 50 тис. осіб, стали наслідком суперечок за пасовиська. По-третє, об’єкти водопостачання належать до категорії критичної інфраструктури і є предметом бойових дій, що спостерігається майже всюди, де останнім часом точаться війни: у Сирії, Лівії, Україні та Ємені.

         У США прісна вода вже є ключовим елементом безпеки, там навіть лунають голоси на користь надання воді найвищого пріоритету в міжнародній політиці, розглядаючи її як провідний фактор.                             

         На жаль, наша країна не є винятком, ми також маємо дефіцит води. За запасами доступних до використання водних ресурсів країна належить до малозабезпечених, оскільки на одну особу припадає близько 1 тис. м3 води на рік. За визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують                      1,7 тис. м³ стоку на рік на одну людину,вважається незабезпеченою водою. За цим показником Україна перебуває на 111 місці серед 152 країн світу.

      За даними з сайту umn.ua  клімат в Україні набуває тропічних ознак із тривалими бездощовими періодами, падінням рівня ґрунтових вод і масовим пересиханням дрібних річок і криниць. За прогнозами, впродовж наступних 30 років слід очікувати на подальше зростання дефіциту прісної води, а після 2050 року Україна може навіть перейти до її імпорту.

Цього року Одещина, як ніколи, відчула на собі наслідки зміни клімату. Роль зрошення для Одеської області, яка розташована у зоні ризикованого   землеробства, очевидна.  Забезпечення аграріїв Одещини водними ресурсами цього року було одним з пріоритетних завдань Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю.

Завдяки фінансовій підтримці Держводагентства аграрії цього року мали можливість стабільно поливати свої поля та сади. На потреби аграріїв з державного бюджету було виділено 92 млн.грн, що вдвічі більше планових показників на початок 2020 року та в три рази більше попередніх років. Саме зрошення дозволило аграріям Одещини, незалежно від погодних умов, забезпечувати стабільні  врожаї та підготовку сільгоспугідь до роботи у 2021 році.

З проблемами агровиробництва, точніше, з їх наслідками, стикається кожний. Напряму – у вигляді росту цін на хліб, м’ясо, молоко, крупи, фрукти-овочі, олію, цукор та інше. І опосередковано – частка АПК в експортних надходженнях України сягає майже 40%. Поганий врожай – казна недоотримує кошти, ціни на продукти харчування зростають, аграрії на межі банкрутства, орендні виплати за паї унеможливлюються. Один з найстрашніших ворогів аграріїв і споживачів агропродукції – посуха. Вона б’є по всіх.

За площею Одеська область – одна з найбільших в Україні. Розорано 80% землі – трохи більше середнього показника по країні. Серед них – 2 млн га орних земель, ще півмільйона – інших сільгоспугідь. Половина ґрунтів – чорноземи. Рельєф області цілком сприятливий до польових робіт. Проте регіон не входить до п’ятірки областей лідерів України за об’ємом виробництва сільгосппродукції, і в рази менш ефективний за європейських сільгоспвиробників.

Одна з основних причин криється в кліматі: значна частина Одеської області знаходиться в зоні ризикованого землеробства.

Зміна клімату – сьогодні вже реальність з якою кожен з нас щодня зустрічається у повсякденному житті. Так, наприклад за останні три роки кількість опадів зменшилась у півтора рази порівняно з 1981-2010 рр. В останні роки на півдні Одеської області кількість опадів у середньому становила 385 мм (2018), 282 мм (2019) та 247 мм (2020) – майже як у пустелі Калахарі, тоді як у 1981-2010 рр. середня кількість опадів сягала 453 мм. Крім того, великою проблемою стає і відсутність снігового покриву в зимовий період. Штучне зволоження ґрунту шляхом подання води з водного джерела – зрошення – перетворюється на питання виживання. Нажаль, саме ця складна ситуація з посухою показала роль меліорації в аграрному секторі Одещини.

Наслідки зміни клімату та нагальна потреба у реконструкції інфраструктури меліоративного комплексу стали підґрунтям для розробки Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Метою Стратегії є визначення стратегічних напрямів державної політики щодо зрошення та дренажу, забезпечення сталого екозбалансованого розвитку землеробства в Україні. В жовтні цього року уряд затвердив план реалізації цієї стратегії. А Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль назвав створення проектів щодо зрошення одним з першочергових завдань для Одеської області, яким буде приділена увага в 2021 році. Це обґрунтовано: кліматичні зміни поступово роблять агровиробництво в регіоні без додаткового зрошення практично неможливим. Тоді як використання поливу підвищує врожаї у 2-3 рази.

В зоні відповідальності Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю знаходиться меліоративний комплекс для зрошення 226 тис.га земель. За останні роки, в середньому, полив здійснюється на площі менше 20% проектних показників, в середньому - до 40 тис га. Однак, тенденція до збільшення площ зрошення очевидна, як і зростання гектарополивів.

За зрошувальний сезон 2020 р. було полито сільгоспкультур на площі  42,4 тис. га, що на 5 тис. га більше, ніж в попередній рік, і на 2,2 тис. га більше, ніж в 2018 р. Тут мова йде про фізичні розміри сільгоспугідь. Однак, посуха змушувала поливати поля неодноразово. Це відобразилось на статистиці: в 2020 р. було полито на 70% більше площ, ніж в 2019: 164 тис. гектарополивів проти 114 тис. гектарополивів. В 2018-му році цей показник становив 111 тис.га.Тобто з кожним роком зростає площа поливу (га/поливів). Потреба у поливі росла серед виробників овочів, кормових і технічних культур.

У 2020 році водогосподарськими організаціями перекачано аграріям 475 мільйонів кубометрів води, що на третину перевищує показники обохпопередніх років (2018 – 301 млн м³ , 2019 - 285 млн м³).Дві третини  обсягу заборів води приходиться на басейн Дунаю (390 млн м³), третина - на Дністровський бассейн  (86 млн м³).

Для забезпечення перекачки води були задіяні 90 насосних станцій - на 6 більше, ніж в 2019 р. «Забезпечення аграріїв Одещини водними ресурсами цього року було одним з пріоритетних завдань Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю. А завдяки значній підтримці Держводагентства, яке знаходить можливість фінансувати дороговартісні процеси водообміну та поповнення водосховищ шляхом багатоступеневої перекачки води, водокористувачі мали можливість стабільно поливати свої поля та сади», - зазначила Лілія Гричулевич,  начальниця управління.

У 2020 р. з Держбюджету було виділено майже вдвічі більше коштів на сплату електроенергії для перекачки води, ніж у 2019 р. (2019 - 47 млн грн., 2020 – 92 млн грн.) та втричі більше ніж у 2018 р. (27 млн грн.). Через цьогорічну посуху і необхідність поливу додаткових площ на підтримку аграріїв з державного бюджету планові показники фінансування були збільшені вдвічі.  

          Цього року в розпал посухи відбулось примусове поповнення водосховища Катлабух за допомогою ГНС Суворівської зрошувальної системи та водосховища Китай за допомогою насосної станції Кілійського МУВГ. Це дозволило здійснити водообмін для покращення якості води та зниження мінералізації, а також підняти критично низькі рівні води. Також відбулось поповнення Барабойського водосховища та промивка водосховищ Татарбунарського тракту для забезпечення якісного водопостачання аграріям. Такі дії забезпечили місцеве населення водою. Катлабух є джерелом водозабезпечення 15000 мешканців Придунав’я, зокрема населені пункти: Суворово, Кислиця, Багате, Утконосівка, Стара Некрасівка. А  воду з водосховища Китай використовують 16 тисяч мешканців сіл Кілійського району: Василівка, Червоний Яр, Фурманівка, Новоселівка, Старі Трояни, Приозерне та двох сіл Ізмаїльського району: Камишівка та Муравлівка.

Посуха останніх років та прогнози кліматологів свідчать про те, що з кожним роком проблема достатньої кількості води поставатиме все сильніше і сильніше. Тому одним з інноваційних способів вирощування рослин на малопридатних землях і в нестабільних кліматичних умовах із низькою сумарною кількістю опадів є використання краплинного зрошення. Цей вид зрошення має низку переваг в порівнянні з традиційним, яке пов’язано з використанням дощувальних машин, експлуатація яких залежить від рельєфу. Більш економно використовуються вода, електроенергія, добрива, краще зберігається якість грунту.

Краплинне зрошення — метод поливу рослин, при якому вода подається безпосередньо у прикореневу зону рослини регульованими малими порціями з допомогою спеціальних дозаторів-крапельниць. Дозволяє радикально зменшити кількість води для поливу і суттєво раціоналізувати її витрати.  Краплинне зрошення обумовлює більш ранній урожай, не викликає ерозії ґрунту.

          Рослині, як і людині, вода потрібна постійно. Для забезпечення вегетації рослин меліоратори перед посівом, навесні і восени, зволожують землю – проводять, так звану, вологозарядку. Аграрії регіону, враховуючи гіркий досвід минулої безсніжної зими, збільшують площі вологозарядки. Так, станом на 19 листопада, БУВР здійснив вологозарядку майже 10 тис га зрошувальних земель, що на 74% більше, ніж в 2019-му і на 93% більше, ніж в 2018.

        Забезпечення аграріїв Одещини водними ресурсами цього року було одним з пріоритетних завдань Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю. Завдяки своєму професіоналізму, наполегливості та невтомності водники Одещини протягом зрошувального періоду забезпечували стабільну роботу систем і об’єктів водогосподарсько-меліоративного комплексу та подачу води аграріям на зрошення.