Питання: Валерію Васильовичу, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, зважаючи на  свою проблематику, є досить складним. І тим не менше, при виборі Ви віддали перевагу роботі саме в цьому комітеті, який, зрештою, і очолили. Якою була Ваша мотивація?

Відповідь: Вибір на користь Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин був зумовлений, не в останню чергу, історико-географічними особливостями того краю, звідки я родом, адже Закарпаття – багатонаціональний регіон, що межує з чотирма державами. Тут, поруч з українцями, компактно проживають угорці, німці, словаки, росіяни, роми, а також представники багатьох інших національностей. Тож проблематика прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин для мене є близькою. Багато наших земляків працюють у Чехії, Словаччині, Іспанії, Італії, Португалії. Завдяки цьому ситуація з трудовою міграцією за кордон і всередині країни мені добре відома. Наші трудові мігранти мають бажання повернутися в Україну, але не роблять цього через відсутність гарантій, що зароблені гроші не відберуть у них, використовуючи існуючі схеми поборів із підприємців чи накладаючи непосильні податки. Таким чином, із проблематикою, віднесеною до відання Комітету, я добре знайомий і маю бажання докласти зусиль до врегулювання тих нагальних завдань, які стоять перед нами у цій площині.

Питання: Відбулися перші засідання Комітету, перші зустрічі з представниками дипломатичних кіл, міжнародних організацій. Які Ваші враження? На чому буде акцентуватися увага першочергово?

Відповідь: Так, тісна співпраця з міжнародними організаціями є невід’ємною складовою роботи Комітету, який я очолюю. Тому, з метою налагодження контактів та співробітництва Комітету з міжнародними організаціями, акредитованими в Україні, у напрямку обміну досвідом і проведення експертизи законопроектів, ми вже провели низку зустрічей. Зокрема, відбулися зустрічі членів комітету з координатором програм ОБСЄ в Україні Мадіною Джарбусиновою, Головою представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Манфредом Профазі, з Регіональним представником Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців Олдріхом Андрисиком.

Крім того, важливі і дуже цікаві зустрічі щодо вдосконалення законодавчого регулювання прав національних меншин, як однієї з найважливіших складових національного законодавства, що регулює сферу прав і свобод людини і громадянина, було проведено  з Надзвичайними і Повноважними Послами Угорщини та Молдови в Україні Міхалем Баєром та Іоном Стевіле відповідно.

Також відбулася зустріч із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Валерією Лутковською, під час якої було обговорено конкретні напрямки співпраці. Зокрема, ми домовилися провести на засіданні Комітету попереднє обговорення щорічної доповіді Уповноваженого про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні (яка має бути представлена Верховній Раді України), а також про спільне відвідування членами Комітету та Уповноваженим Лук’янівського СІЗО з метою моніторингу дотримання прав ув’язнених.

Упродовж другої сесії Верховної Ради Комітетом заплановано проведення низки важливих заходів, серед яких хочу відокремити комітетські слухання на тему «Збір та використання персональних даних про особу в контексті захисту прав людини» та круглий стіл «Шляхи правового врегулювання проблемних питань становища українців за кордоном та напрямки їх державної підтримки». У травні відбудеться виїзне засідання нашого Комітету на Закарпатті, темою якого буде забезпечення прав національних меншин у Закарпатській області. Крім того, Комітет ініціював проведення в червні парламентських слухань на тему «Стан дотримання прав і свобод людини в Україні», причому відповідний проект Постанови Верховної Ради України вже зареєстровано у встановленому порядку. Ми також підтримали пропозицію міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» щодо проведення у квітні парламентських слухань з питань забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. Отже, завдання намічені, тепер потрібно їх реалізовувати. А враховуючи той факт, що до складу Комітету входять представники усіх фракцій, то моє особисте завдання – об’єднати і згуртувати їх навколо спільних цілей, щоб наш Комітет працював ефективно, якісно і плідно.

Питання: Проблема мігрантів, біженців усе більше торкається нашого суспільства.  Нормативно - правова база з цієї проблематики за останні два роки була значно удосконалена, зокрема ухвалено новий закон про статус біженців, внесено зміни до інших законів. Разом з тим, як показує практика, чимало іноземців, які звертаються до Державної міграційної служби з заявами про захист в Україні, зловживають цією процедурою. І їхня основна мета – Євросоюз. Чи не варто було б зробити жорсткішим контроль за переміщенням іноземних мігрантів територією України?

Відповідь: У світовій практиці надання статусу біженця і захисту іноземцям так склалося, що зловживання іноземцями (особами, що звертаються за притулком або захистом) процедурою надання захисту є невід’ємною частиною розгляду цього питання. Щоб мінімізувати такі зловживання,  існують національні законодавства щодо надання притулку та захисту іноземців. Існує таке законодавство і в Україні. Слід зазначити, що за останній час нормативно-правова база щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства і надання іноземцям захисту в Україні була значно удосконалена. Зокрема, у контексті вимог Європейського Союзу. Так, 8 липня 2011 р. була прийнята нова редакція Закону України «Про біженців», який, власне, став Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Цим законом введено поняття додаткового та тимчасового захисту іноземців, чим розширено межі правового поля, в яких можливо надати захист іноземцю в Україні. Безумовно, навіть цей Закон не можна назвати повною мірою досконалим, і тому наш Комітет здійснює постійний аналіз практики його застосування та, з часом, зробить висновки щодо необхідності та напрямків його удосконалення.
Стосовно правового статусу іноземців в Україні слід зазначити, що він регулюється десятками законів та підзаконних актів. Основним із них є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». У 2012 році в нього було внесено низку змін, які відповідають європейським стандартам щодо правового статусу іноземців та вимогам сучасної міграційної політики України. Чинне законодавство України не передбачає якогось особливого контролю за переміщенням іноземців, що на законних підставах перебувають в державі, по території України. Зокрема, у відповідності з ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На наш погляд, встановлення будь-яких інших обмежень або форм контролю за переміщенням іноземців, які на законних підставах перебувають в Україні, є недоцільним і не відповідатиме європейським стандартам забезпечення прав та свобод людини.

Інша справа, якщо мова йде про іноземців, які перебувають в Україні з порушенням вимог чинного законодавства щодо правового статусу іноземців – нелегальних мігрантів. У відповідності з чинним законодавством, нелегальне перебування та переміщення по території держави є протиправним і до такої категорії іноземців застосовуються відповідні заходи адміністративного впливу – включно до видворення з території України.

Питання: У Верховній Раді зареєстровано законопроект про запровадження подвійного громадянства, що викликало жваву дискусію у суспільстві. І особливо актуальне це питання для Вашого рідного Закарпаття. Адже не секрет, що в області чимало краян одночасно з українським паспортом прагнуть мати ще один – якоїсь іноземної держави.  Причому, серед стимулюючих чинників цього, не в останню чергу, є ухвалення у сусідніх Угорщині та Румунії законів про спрощене отримання громадянства закордонними угорцями та румунами. Якою є Ваша позиція з цього приводу?

Відповідь: Дійсно, 15 лютого 2013 року за № 2308 у Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо подвійного громадянства в Україні, поданий народним депутатом України Миримським Л.Ю. Зазначений законопроект має на меті регулювання набуття громадянами України громадянства іноземної держави без втрати громадянства України, а також набуття іноземцями громадянства України без відмови від громадянства своєї країни.

У зв’язку з цим слід зазначити наступне. Конституція України чітко визначає поняття громадянства в Україні: «Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом».

У ст. 2 Закону України «Про громадянство України» зазначено, що громадянство України будується на принципі єдиного громадянства – громадянства держави, що виключає можливість існування громадянства адміністративно - територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, в Україні існує інститут єдиного громадянства, який не визнає правові наслідки (не визначає правового поля) набуття громадянином України іноземного громадянства. Оскільки, у відповідності з ст. 19  Закону України «Про громадянство України», добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття, то набуття громадянином України іноземного громадянства може стати підставою для втрати громадянства України.

Слід погодитися з тим, що для України, яка має спільний кордон  з багатьма державами, зокрема Європейського Союзу, проблема подвійного (або множинного) громадянства дуже складна. У випадку її законодавчого вирішення це потягне за собою не тільки прийняття окремого закону, який би дозволяв набуття громадянства іншої країни, а й укладання низки двосторонніх або багатосторонніх міждержавних угод, які врегулюють низку правових нюансів, що неминучі при набутті подвійного громадянства. При цьому їх необхідно буде врегульовувати не тільки з країнами Європейського Союзу, а й з країнами СНД.

Кореспондент: Шановний Валерію Васильовичу, дозвольте подякувати Вам за те, що ви знайшли час і відповіли на питання які хвилюють читачів нашої газети.