Шановна Валеріє Володимирівна! За останній час Україна зіткнулася з такими викликами, яких не мала ніколи за часів Незалежності. Кримське питання, воєнні дії на сході, потік переселенців.
     Прошу Вас відповісти на питання, які дуже хвилюють читачів нашої газети.
     - Ви щойно повернулися з Женеви, де взяли участь у роботі 29-ої сесії Ради ООН з прав людини. Під час сесії у рамках обговорення доповіді Спеціального доповідача ООН з питань прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) Ви виступили зі своєю оцінкою ситуації в Україні. На чому Ви акцентували увагу учасників сесії?
     - Передусім, я поінформувала їх про те, що з перших днів розгортання подій, пов’язаних з окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і збройним конфліктом на сході України, мною було запроваджено спеціальний моніторинг дотримання прав ВПО, та тих, хто залишився на тимчасово окупованій території та в районах проведення антитерористичної операції.
    У травні 2014 року я звернулася до Уряду щодо необхідності законодавчого врегулювання статусу ВПО та їхнього соціального забезпечення, визначення єдиного органу з координації роботи всіх державних органів, до повноважень яких належать питання забезпечення прав та свобод переселенців, а також щодо вироблення єдиних підходів до обліку та забезпечення потреб зазначеної категорії громадян.
     Слід зазначити, що з метою здійснення проактивного моніторингу дотримання прав внутрішньо переміщених осіб ще у вересні 2014 року, з метою консолідації зусиль Офісу Омбудсмана та громадських організацій, за моєю ініціативою та за підтримки ПРООН в Україні, створено та діє Ресурсний центр для допомоги ВПО. Офісом Уповноваженого, разом із представниками CSOs, надаються необхідні консультації внутрішньо переміщеним особам, проводяться моніторингові візити в місця їх компактного проживання.
     Крім того, на виконання рекомендацій ряду міжнародних організацій мною створено посаду спеціального представника Омбудсмана з питань дотримання прав ВПО.
     На жаль, до цього часу не розроблено комплексну державну програму інтеграції, соціальної адаптації та захисту ВПО, яка повинна включати, зокрема питання забезпечення цієї категорії осіб житлом, питання соціального захисту, працевлаштування, освіти, медичного обслуговування, компенсації за втрачене або пошкоджене житло тощо. Програма також повинна чітко визначати джерела фінансування заходів з адаптації та задоволення потреб ВПО.
     Попри мої неодноразові звернення, Урядом не прийнято жодного акта, спрямованого на комплексне вирішення питання організованого вивезення осіб, які перебувають у стаціонарних установах системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, на безпечні території України. Крім того, процес евакуації, зокрема жителів із зони проведення антитерористичної операції, відбувався стихійно, переважно за сприяння громадських ініціатив.
     - З якими проблемними  питаннями  найчастіше звертаються вимушені переселенці до Уповноваженого з прав людини?
     - Найбільша кількість звернень стосується забезпечення житлом. З огляду на те, що держава не може за дуже короткий час створити новий житловий фонд для переселенців, люди розміщуються у санаторіях, пристосованих для  проживання  у зимових умовах, відомчих гуртожитках тощо.  Пропонуються для  тимчасового проживання  також сільські будинки, де ніхто не проживає. Звичайно, там немає  тих побутових умов, що є у міських квартирах, проте  все ж таки, як кажуть,  є дах над головою
     Значна кількість звернень тимчасових переселенців стосується пенсійних і соціальних виплат за місцем нового проживання. Хоча, слід відзначити,  система пенсійних виплат значною мірою вже скорегована.  Наразі існує спрощений порядок, і коли людина звертається до відповідного управління Пенсійного фонду, для переведення пенсії потрібна лише довідка про те, що ця особа є вимушеним переселенцем (тобто потрібно зареєструватися), пенсійне  посвідчення та паспорт громадянина України.
    Не до кінця врегульоване питання соціальних виплат, зокрема з фондів  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або від нещасних випадків  на виробництві. Законодавством  передбачено, що ці два фонди мають затвердити положення про новий порядок виплат за фактичним місцем проживання, але, на жаль, досі ці положення не затверджені.
    Є також чимало звернень щодо поновлення втрачених документів. Положення Закону України «Про    забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачають,  що людина може звернутися до будь-якого  найближчого територіального підрозділу Державної міграційної служби аби поновити документи, що посвідчують особу.  Багатьох внутрішніх переселенців, зокрема, обурює сама процедура надання довідок, які засвідчують статус внутрішньо переміщеної особи. Але тут можна зрозуміти політику держави, яка повинна  дбати про подальшу долю  цих осіб,  планувати  їм  необхідне життєзабезпечення, а для цього необхідно мати достовірну інформацію про кількість та категорії внутрішньо переміщених осіб.
     Слід зазначити, що виходячі з положень згаданого закону,  внутрішньо переміщеною особою може бути не тільки та особа, яка проживала у зоні конфлікту, а й та, яка має там нерухомість або там працювала. Водночас, урядова постанова, яка регулює порядок оформлення і видачі довідки, передбачає,  що така довідка видається лише за ознакою реєстрації місця постійного проживання у певній місцевості. Тобто невідповідність положень постанови вимогам закону ускладнює процедуру отримання статусу внутрішньо переміщеної особи з відповідними наслідками.
     - Що, на Ваш погляд, можна занести нині в позитив щодо дотримання прав ВПО?
     - Наразі результати моніторингу дотримання прав ВПО свідчать, що найвищий рівень дотримання прав ВПО серед усього спектру зобов’язань держави спостерігається лише у сфері доступу до освіти. Міністерством освіти спрощено процедуру переведення дитини з окупованої території до дитячого садка або навчального закладу, які знаходяться на підконтрольній Уряду території країни. Спрощено процедуру отримання учнями шкільних свідоцтв (про закінчення 9 класів) та атестатів випускниками. Станом на сьогодні, за даними МОН, за межами окупованих територій навчається вже 46 700 учнів і дошкільнят з Донецької області та 26 500 учнів і дошкільнят з Луганської області.
     - Процедура видачі перепусток для перетину лінії зіткнення контрольованої та неконтрольованої Урядом України територій  була дуже недосконала і викликала серйозні дискусії, у яких, наскільки мені відомо,  Уповноважений з прав людини брала активну участь. Тепер цей порядок змінено.  У чому суть цих змін?
     - Як відомо, Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей був затверджений наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22 січня 2015 року № 27.
    Я неодноразово висловлювала свою позицію, зокрема й керівництву правоохоронних органів, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, у засобах масової інформації щодо незбалансованості положень затвердженого  порядку та нагальної потреби внесення змін до процедури перетину лінії зіткнення.
    У травні поточного року я взяла участь у роботі круглого столу «Шляхи удосконалення пропускної системи у межах Донецької та Луганської областей», за результатами якого було створено робочу групу з питань поліпшення існуючої процедури перетину лінії зіткнення, недопущення порушення прав громадян та забезпечення безпеки людей, до  складу якої увійшла й представник Уповноваженого з прав людини з питань дотримання прав внутрішньо переміщених осіб. Пропозиції, надані представником Уповноваженого з прав людини до Тимчасового порядку частково враховані в новій редакції, яка була введена в дію з 16 червня 2015 року.
    Зокрема, в новій редакції Тимчасового порядку визначено умови перетину лінії зіткнення особами до 16 років, а також тими, хто народилися у 1998 році і пізніше і, в результаті проведення АТО, не зміг отримати паспорт громадянина України. Такі особи перетинатимуть лінію зіткнення за умови пред`явлення копії або оригіналу свідоцтва про народження або іншого документа, що підтверджує особу та дає можливість ідентифікувати людину, обов`язково у супроводі дорослої особи.
     Крім того, визначені умови перетину лінії зіткнення дітьми, які народилися на неконтрольованій українською владою території після початку проведення АТО і, відповідно, не мають свідоцтва про народження. Згідно з порядком, перетин лінії зіткнення такими дітьми здійснюється за умови пред`явлення паспорта і дозволу особою, у супроводі якої дитина залишає неконтрольовану територію.
     Перетин лінії зіткнення на особистому автотранспорті тепер можливий за наявності технічного паспорта та документа, що підтверджує право власності на автотранспорт (або нотаріально завіреної довіреності), тобто окремий пропуск на автотранспорт більше не потрібний.
     Водночас, робоча група й надалі буде працювати над удосконаленням положень Тимчасового порядку.
    - Як Ви, шановна Валеріє Володимирівно, співпрацюєте з Дежавною міграційною службою України для вирішення проблем вимушених переселенців?
    -  До Уповноваженого з прав людини надходять непоодинокі звернення від внутрішньо переміщених осіб щодо неможливості реалізації своїх основних прав і свобод  через відсутність реєстрації місця проживання.
    Особливо це стосується тих осіб, зокрема випускників вищих навчальних закладів, які були зняті з реєстрації за попереднім місцем проживання та у зв’язку з проведенням на території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції не встигли зареєструвати постійне місце проживання, а також переселенців, які отримують нові паспорти громадянина України за фактичним місцем проживання.
    У зв’язку з цим до Державної міграційної служби України було скеровуються відповідні звернення для розгляду порушених питань та висловлення позиції щодо можливості створення дієвих механізмів для забезпечення реєстрації місця постійного проживання тих осіб, які виїхали з тимчасово окупованих територій та не мали змогу внаслідок проведення антитерористичної операції здійснити реєстрацію місця проживання.
    Крім того, ці проблемні питання, а також питання щодо відновлення втрачених документів та отримання нових на регулярній основі обговорюються під час робочих зустрічей Уповноваженого з прав людини з керівництвом Державної міграційної служби України.
    Довідково: станом на червень 2015 року до територіальних органів Державної міграційної служби України за відновленням втрачених документів та видачею нових звернулося 17750 внутрішньо переміщених осіб, з них задоволено  17746.
    - Які ще, на Ваш погляд, проблеми  внутрішньо переміщених осіб вимагають наразі невідкладного розв’язання?
    - Передусім, необхідно  якнайшвидше розробити і затвердити  державну програму, в якій чітко окреслити  те, яким чином ми будемо адаптувати і реінтегрувати внутрішньо переміщених осіб.
    Крім, того, я вже неодноразово зверталася до керівництва уряду з пропозицією, щоб був визначений єдиний державний орган, який відповідатиме за здійснення державної політики по відношенню до  внутрішньо переміщених осіб, адже їх на сьогодні вже понад один мільйон. Усі розрізнені дії щодо  питань розміщення, працевлаштування, навчання внутрішніх переселенців не матимуть належного результату.
    Є також проблема в тому, що фінансування потреб внутрішньо переміщених осіб здебільшого покладено на місцеві бюджети, які в сучасних економічних умовах не завжди можуть забезпечувати потреби самих територіальних громад. Така ситуація є надмірним навантаженням на соціальну сферу місцевих громад, що іноді викликає невдоволення місцевих мешканців. Тому необхідні законодавчі зміни, які передбачатимуть виділення для цих цілей додаткових коштів з державного бюджету.
    Я неодноразово наголошувала, що державі в цілому слід змінити парадигму сприйняття та відношення до вимушених переселенців. Не треба сприймати їх як проблему або тягар, а навпаки, слід сприймати їх як потенційну рушійну силу країни. І наше спільне завдання допомогти державі це зрозуміти, спільно запропонувати варіанти такого нормативно-правового регулювання, яке дозволить повною мірою реалізувати творчий, науковий і трудовий потенціал тих, кому в цих складних умовах доводиться починати все наново.