Інтерес до проблеми створення та розвитку відділів віз і реєстрації(ВВІР - популярна до цих пір абревіатура (рос. ОВИР) є традиційно високим з боку дослідників в силу ряду обставин. З жовтня 1935р. по 1993р. зазначені підрозділи перебували в структурі НКВС, ОДПУ (Об’єднане державне політичне управління) та МВС. Ці роки, що ми обрали як хронологічні рамки нашого дослідження були реформування державного ладу радянської держави та про-веденням нової міграційної політики. В цьому контексті зазначений період є не лише ціка-вий з суто історичного боку, але й правового -з точки зору розвитку міграційного законо-давства. 

Необхідно зупинитися на деяких питаннях, що передували становленню відділів віз і реєстрації. До жовтня 1935 року багато питань, що стосуються обліку іноземців, їх докумен-тування та виїзду за кордон, оформлення громадянства відносилося до компетенції інозем-них відділів і столів місцевих виконкомів (в окремих документах вказувалися чужоземні відділи). 

Наприклад, в 1924 р в складі Головного адміністративного управління НКВС УРСР було іноземне відділення (зав. Гуцалюк). Таким чином, іноземні відділи та столи місцевих виконкомів знаходилися в подвійному підпорядкуванні: НКВС УРСР і місцевих виконко-мів.

 Крім того, серед архівних матеріалів виявлені документи, які свідчить про те, що в КРВ (контррозвідувальний відділ, рос. КРО) ДПУ УРСР було самостійне Бюро віз. Так 31 березня 1924р. Головне адміністративне управління НКВС УРСР направило в Бюро віз КРВ ГПУ УРСР «квитки біженців Польщі для накладення віз на право виїзду з СРСР». Зазначе-ний лист підписали: завідувач іноземним відділом Гуцалюк і завідувач евакуаційним столом Грабів.

   У наступні роки для врегулювання багатьох міграційних питань приймалося спеціальне законодавство. Деякі нормативні правові акти вже мали репресивний характер та обмежува-лася свобода пересування і виїзду з СРСР.

Так, 27 грудня 1932 року в Москві голова ЦВК СРСР М. І. Калінін, голова РНК СРСР В. М. Молотовим і секретар ЦВК СРСР А. С. Єнукідзе підписали Постанову № 57/1917 "Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР і обов'язкової прописки пас-портів ". 

В постанові зазначалися такі причини паспортизації: «Встановити по Союзу РСР єдину паспортну систему на підставі положення про паспорти ... З метою кращого обліку населен-ня міст, робітничих селищ і новобудов і розвантаження цих населених місць від осіб, не по-в'язаних з виробництвом і роботою в установах чи школах і не зайнятих суспільно-корисною працею (за винятком інвалідів і пенсіонерів), а також з метою очищення цих насе-лених місць від куркульських, кримінальних і інших антигромадських елементів». Отже у грудні 1932 р. в Радянському Союзі була введена єдина паспортна система і створена паспо-ртна служба, яка увійшла в структуру органів внутрішніх справ (НКВС).

Інститут прописки був введений в СРСР в ще у 1922 році з метою забезпечення орга-нів влади повною інформацією про жителів, які проживають в населених пунктах країни і їх пересування. До грудня 1932 року прописка носила повідомний характер, а саме поняття прописки спочатку застосовувалося в сенсі обов'язку громадян реєструвати, «прописувати» їх документи в спеціальних книгах. Обов'язки по оформленню постійної і тимчасової про-писки і виписки населення виконували житлові органи на підставі особистої заяви осіб. У грудні 1932р. були відновлені внутрішні паспорти (спочатку для ряду місцевостей СРСР), які були скасовані в 1917 році.

27 грудня 1932 року ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову "Про утворення Головного управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР". Для загального керівництва ро-ботою управлінь робітничо-селянської міліції союзних республік, для проведення по всьому Союзу РСР паспортної системи та прописки паспортів і для безпосереднього керівництва цією справою ЦВК і РНК СРСР постановили:

I. Утворити Головне управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР.

   2. Головне управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР безпосередньо керує всією роботою, пов'язаною з організацією та проведенням паспортної системи прописки па-спортів.

Для здійснення цього завдання Головне управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР:

а) оперативно керує всіма республіканськими і місцевими органами робітничо-селянської міліції, виділеними для ведення паспортної справи;

б) призначає і зміщує весь керівний склад робітничо-селянської міліції, який керує пас-портною справою і пропискою паспортів;

5. Головне управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР має самостійний кошторис, що затверджується в установленому порядку.

6. Начальник Головного управління робітничо-селянської міліції при ОДПУ СРСР при-значається РНК СРСР за поданням колегії ОДПУ. "

 У період з 1933 року по 1935 рік характер інституту прописки поступово змінюється і стає дозвільним, перетворюючись в один з інститутів державного управління. В цей же пе-ріод постало питання реформування системи контролю за режимом перебування іноземців в СРСР. 

Перша сторінка в історії створення відділу віз та реєстрації була відкрита з прийняттям секретної постанови Ради Народних Комісарів СРСР (РНК) «Про передачу у підпорядку-вання НКВС СРСР відділів і столів місцевих виконкомів» від 04 жовтня 1935р № 2236-366с, яку підписав голова РНК СРСР В. Молотов.

Зазначена постанова РНК СРСР складається всього з двох пунктів:

 «1. Передати у підпорядкування Народного Комісаріату Внутрішніх Справ Союзу РСР і його місцевих органів іноземні відділи та столи місцевих виконавчих комітетів з усім осо-бовим складом, майном і приміщеннями.

2. Встановити, що всі суми від єдиного державного мита, яке справляється при видачі іноземцям посвідок на проживання і їх реєстрації, підлягають зарахуванню в дохід загально-союзного бюджету». 

Як видно, в цій постанові не вказується відділ віз і реєстрації іноземців. Але звернемося до іншого документа, який став підставою прийняття зазначеної постанови. 

15 вересня 1935 РНК СРСР від № 2075-345с. прийнято спеціальну секретну постанову «Про затвердження Правил проживання і пересування іноземців на території Союзу РСР і Правил видачі органами НКІС місцевих віз іноземним громадянам» (НКІС - Народний ко-місаріат по іноземним справам).

У ст.2 Правил проживання і пересування іноземців на території Союзу РСР вказано, що після прибуття до обраного місця перебування іноземець зобов'язаний протягом 24-х годин зареєструвати свій паспорт в місцевому "Відділенні віз і реєстрації іноземців» при робітни-чо-селянській міліції і отримати посвідку на проживання. 

26 жовтня 1935 року з метою реалізації постанови РНК СРСР від 4 жовтня 1935 року № 2236-366/с НКВС СРСР видав наказ «Про передачу у відання НКВС і його місцевих органів іноземних відділів і столів виконавчих комітетів і про організацію в складі ГУ РСМ НКВС і його місцевих органів відділів віз і реєстрації», відповідно до якого на міліцію покладено функції загальносоюзного і персонального обліку іноземних громадян. Таким чином, в стру-ктурі Головного управлінні міліції, управліннях міліції республік, країв і областей були створені відділи, відділення і групи віз і реєстрації іноземців (ВВІР).

Наказом НКВС СРСР від 26.Х. 1935 року № 398 затверджена «Інструкція з обліку та реєстрації іноземців, виїзду за кордон і в'їзду в СРСР радянських громадян, виходу з радян-ського громадянства і його прийняття".

 Відповідно до ст. 1 Правил проживання і пересування іноземців на території Союзу РСР кожен іноземець отримує в місці прибуття в СРСР до свого національного паспорту по-свідку на проживання" для іноземців на термін дозволеного перебування. 

При отриманні візи на в'їзд в СРСР іноземець повинен вказати перший пункт, де він має перебувати під час свого перебування в СРСР. Від отримання посвідок на проживання звільнялися члени іноземних делегацій, запрошених в Союз РСР Урядом СРСР, НКІС або Народним комісаріатом зовнішньої торгівлі.

При кожній зміні місця проживання іноземець зобов'язаний заявити управлінню готе-лю про нове місце перебування, що має бути зазначено в дозволі на проживання. Для в'їзду в місцевості, що вказані в особливому списку, який встановлений НКВС і НКІС, іноземець зобов’язаний попередньо отримати спеціальний дозвіл. У разі в'їзду іноземця в пункт, що не зазначений ним при зміні місця проживання, органи НКВС вправі заборонити йому перебу-вання в цій місцевості (йдеться про список міст і територій, куди в'їзд іноземцям був обме-жений). 

 Ці вимоги правил не поширювалися на іноземців, які проживали в СРСР з дня свого народження або які прибули в СРСР до 1914 року. Не розповсюджувалися ці правила також і на іноземних туристів, пересування яких по СРСР регулюється особливими правилами, які встановлюються Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР за погодженням з Народ-ним комісаріатом по іноземним справам.

Якщо ж іноземець хотів продовжити термін дії посвідки на проживання, то заяву про це він повинен подавати до місцевого органу робітничо-селянської міліції за місцем свого проживання не пізніше ніж за три дні до закінчення терміну, на який видано посвідку на проживання. У той же час без пред'явлення національного паспорта, а також за простроче-ними національними паспортами продовження терміну дозволу на проживання не допуска-лось

 У разі виїзду іноземців з СРСР посвідка на проживання здавалася в контрольний про-пускний пункт. Особи, які не досягли 16-ти річного віку, вносилися в посвідку на прожи-вання тієї особи, в національному паспорті якого вони значилися. Після досягнення 16-ти років кожен іноземець зобов'язаний отримати окремий дозвіл на проживання.

 Особливо регулювалися питання поновлення загублених посвідок на проживання. Якщо іноземець втратив посвідку на проживання, то він подавав заяву до місцевого органу робіт-ничо-селянської міліції про видачу нової посвідки на проживання. При цьому за втрату пос-відки на проживання сплачувався штраф у розмірі 25 карбованців.

  Необхідно відзначити, що всі іноземці які проживали на території СРСР, так і ті, що вперше прибули, повинні прописатися в містах - в районних відділеннях робітничо-селянської мілі-ції, а в сільських місцевостях - в районних виконкомах. Прописка провадилася в містах не пізніше як у 24-х годинний термін, а в сільських місцевостях - не пізніш як у 48-ми годинний термін з дня прибуття до місця проживання. За порушення цих правил проживання і пересу-вання іноземців на території СРСР іноземець втрачав право подальшого перебування в СРСР і притягувався до відповідальності за законами СРСР.

 Згодом до компетенції відділів віз і реєстрації були віднесені питання громадянства, видачі закордонних паспортів для громадян СРСР і осіб без громадянства, позбавлених гро-мадянства СРСР (в основному які виїжджали на постійне проживання в Ізраїль). Удоскона-лювалися також питання здійснення контролю за режимом перебування іноземців, притяг-нення їх до відповідальності за порушення правил перебування в СРСР, а також видворення за межі СРСР. Для організації цієї роботи НКВС СРСР приймалися відповідні інструкції.

Так, наказом НКВС СРСР від 4.10.1937 року № 0117 затверджена «Інструкція про по-рядок оформлення справ про прийняття до громадянства СРСР». Наказом НКВС СРСР від 7.1Х. 1939 року №001061 - Інструкція про порядок документування і обліку осіб без грома-дянства.

Необхідно відзначити, що відділи віз і реєстрації виконували багато завдань разом з па-спортними відділами. Адже відділи віз і реєстрації створювалися в обласних центрах і вели-ких містах, а в районах – їх функції по лінії ВВІР виконували працівники паспортних сто-лів. 

В листопаді 1938 року НКВС СРСР затвердив Положення про Відділ віз і реєстрації, від-повідно до якого на ВВІР покладені такі основні завдання:

1. Організація і керівництво роботою місцевих органів міліції з обліку іноземців та осіб без громадянства, які проживають в СРСР.

2. Персональний облік всіх іноземців та осіб без громадянства, які проживають в СРСР, іноземців, прийнятих до громадянства СРСР, а також громадян СРСР, які проживають за кордоном. 

  3. Видача посвідок на проживання іноземцям та особам без громадянства.

  4. Прийом заяв про перехід іноземців в радянське громадянство і заяв радянських громадян про вихід з громадянства.

  5. Прийом заяв від радянських громадян про виїзд за кордон.

  6. Видача віз на виїзд іноземців за кордон.

  7. Здійснення нагляду за дотриманням іноземцями правил проживання і пересування.

  8. Нагляд за своєчасним виїздом з СРСР іноземців, які в'їхали в СРСР за туристичними і транзитним візами.

  Крім перерахованих завдань з 19З9 року ВВІР виконував роботу з підготовки до розгляду Президією Верховної Ради Союзу РСР справ з прийому в радянське громадянство і по вихо-ду з радянського громадянства осіб, які проживають за кордоном. Ця робота була покладена на ВВІР Комісією Верховної Ради СРСР з розгляду питань про громадянство СРСР. 

В 1940 році наказами НКВС СРСР № 0407 затверджено Положення про паспорти і № 0555с - Інструкцію щодо застосування цього Положення.

  Наступними наказами НКВС, МВС СРСР на ВВІР покладено:

а) розшук іноземців, які виїхали з місць постійного проживання без відмітки про це в місце-вому органі міліції і не стали на облік за новим місцем проживання - наказ НКВС СРСР від 03.У1-1943 року № 00932 про порядок розшуку іноземців та осіб без громадянства(з 1947 ро-ці повноваження щодо розшуку зниклих іноземців здійснювався органами МДБ).

б) виявлення і перевірка осіб, які не мають громадянства СРСР, але проживають за радянсь-кими паспортами або на загальних підставах з громадянами СРСР в непаспортизованій міс-цевості.

  Директивою НКВС СРСР від 3.У1. 1943 року № 289 на ВВІР покладені обов’язки вияв-лення осіб без громадянства, а Директивою ГУМ НКВС СРСР від 14.ХП-1943 року № 28 / В / 7151- облік і документування іноземців.

  На протязі більше 2-х років ВВІР займається оформленням справ на колишніх польських громадян, що виїжджають з СРСР в Польщу відповідно до Угоди між Урядами СРСР і Польщею від 6 липня 1945 року.

Наказами НКВС СРСР за 1940 рік № 0407 (Положення про паспортах) і № 0555с Інструкці-єю щодо застосування цього Положення.

Особливу увагу заслуговує питання про зміни і тенденції розвитку паспортної служби та відділів віз і реєстрації в період з 1935-1945 рр. 

 В ході структурних перетворень радянського часу служба віз і реєстрацій була неодно-разово об'єднана з паспортною службою, а потім ставала самостійним підрозділом в системі НКВС, ОДПУ, МВС. Подальше організаційний розвиток радянської міліції, вдосконалення її структури, форм і методів діяльності було пов'язано з реформуванням ВВІР і паспортної служби.

Так, згідно структури і функцій НКВС СРСР на кінець 1939 року в штат Головного уп-равління робітничо-селянської (РК) міліції увійшли як самостійні підрозділи: паспортно-реєстраційний відділ і відділ віз і реєстрації.

 20 травня 1942 р затверджено нову структуру НКВС СРСР, де в штаті Головного уп-равлінні міліції були два самостійних відділи:

 1)Паспортний відділ, який складався з двох відділень: 1 відділення (паспортне) і 2 від-ділення (з видачі перепусток).

  2) Відділ віз та реєстрації складався із трьох відділень (1-3).

  Станом на грудень 1947 р. Відділ віз і реєстрації входить до складу ГУМ МВС СРСР і скла-дається з 3-х відділень.

  1-е відділення - зі штатом 14 осіб, веде персональний облік іноземців та осіб без громадянс-тва; веде осіб, прийнятих до громадянства СРСР; веде загальнодовідкову картотеку на іно-земців і осіб без громадянства, що проживають в СРСР, так і відносного тих, що раніше проживали в СРСР;

здійснює розшук іноземців та осіб без громадянства; видає довідки за оперативними запита-ми.

  2-е відділення – зі штатом 12 осіб. Здійснює контроль за роботою периферійних органів; безпосередньо оформляє і готує справи до внесення на розгляд в Президії Верховних Рад Союзу РСР і РСФРР (рос.РСФСР) з прийому в громадянство і виходу з радянського грома-дянства осіб, які проживають в СРСР; контролює роботу периферійних органів і дає виснов-ки у справах про перевірку громадянства; виконує запити МЗС з перевірки громадянства та ін. питань.

  3-е відділення - 8 осіб. Оформляє і готує до Президії Верховної Ради СРСР справи по прийняття до громадянства іноземців та справи щодо виходу з громадянства радянських громадян, які проживають за кордоном; оформляє і вносить на розгляд в МДБ справи за приватними виїздами радянських громадян за кордон; виконує запити МЗС за листами осіб, які проживають за кордоном та ін. питання.

  Загальний штат відділу віз і реєстрації МВС СРСР складається з 42-х осіб. Весь особовий склад атестований. За посадовими категоріями розподіляється: Начальник відділу - I; Засту-пник начальника відділу –I; Начальники відділень - 3; Заступники начальників відділень - 3; Старші оперуповноважені – 8; Оперуповноважених – 5; Помічники оперуповноважених – 3; Старші інспектори - 4; Інспекторів – 10; Секретар відділу – I; Друкарок – 3.

  Як зазначено у доповідній записці міністру внутрішніх справ СРСР генерал-полковнику Круглову С.М від 03.12.1947р., за результатами перевірки роботи ВВІР МВС СРСР зазначе-но, що у відділі працює 31 комуніст, 5 комсомольців і 6 безпартійних. З вищою освітою - I чол.; із середньою-16-чол., неповною середньою-23 чол. і нижчою–2 чол.

   Знають іноземні мови -2 чол. З досвіду роботи, службової кваліфікації і політичної підгото-вки оперативний склад відділу в основному займаним посадам відповідає. Апарат перифе-рійних органів складається з 333-х чол.

  У 12 республіках і великих областях є відділи віз та реєстрації; в 15 органах - відділення і групи і в інших тільки по 1 працівнику ВВІР. У Чуваській і Удмуртській республіках праці-вників ВВІР немає, тому роботу по лінії ВВІР виконують паспортні відділи. Штат органів ВВІР укомплектований повністю, переважно жінками.

  Проведеною у грудні 1947 р. перевіркою роботи на місцях комісією МВС СРСР на чолі з генерал-лейтенантом Леонтьєвим встановлено, що службова кваліфікація значної частини співробітників ВВІР - низька. Організованого навчання зі спецпідготовки в багатьох орга-нах не ведеться, тому що в більшості областей є 1-2 працівника ВВІР. З цього випливає на-гальна необхідність організації централізованої їх підготовки через шкільну мережу МВС.

   Зазначеною Комісією також були проаналізовані основні показники роботи ВВІР у 1947 році.

У роботі органів ОВІР в 1947 році головна увага була приділена таким питанням:

  1. Оформлення справ і внесення їх на розгляд Радянської Делегації за заявами осіб польсь-кої і єврейської національностей, бувших польських громадян про евакуацію в Польщу в порядку Радянсько-Польської Угоди від 05.07.1945 року.

 2. Оформлення справ і внесення їх не розгляд Комісії Верховної Ради СРСР на осіб, які проживають за кордоном, особливо в Маньчжурії, які клопочуть про відновлення в грома-дянство СРСР.

 3. Наведення порядку в обліку іноземців та осіб без громадянства та посилення конт-ролю за дотриманням ними правил проживання в СРСР.

4. Підвищення якості та скорочення термінів оформлення справ з прийому в радянське громадянство;

  5.Видачі віз на виїзд іноземців за кордон.

З метою докорінного поліпшення роботи ВВІР в центрі і на місцях зазначеною комісі-єю біли визначені головні завдання ВВІР: питання обліку, документування та контролю за проживанням іноземців та осіб без громадянства в СРСР. Комісія також внесла такі пропо-зиції:

   1. ГУМ МВС:

   а)Розробити і внести на твердження в Уряду проект правил проживання і пересування іно-земців та осіб без громадянства не території СРСР.

 б) Доопрацювати Положення про відділи віз і реєстрації.

в)Підготувати «Інструкцію про роботу ВВІР», включивши до неї всі зміни і доповнен-ня, що відбулися в діяльності цього відділу протягом останніх років, а накази і директиви, положення яких враховані новою інструкцією - скасувати.

 2. Передати в 1-й Спецвідділ МВС СРСР загальнодовідкову картотеку на іноземців і осіб без громадянства, які проживають в даний час на території СРСР, а також прийнятих до громадянства СРСР і всі архівні справи на них. Всю довідкову роботу за цими матеріалами надалі покласти на 1-й Спецвідділ. 

На відділи віз і реєстрації в центрі і на місцях покласти облік іноземців та осіб без гро-мадянства, тільки відносно тих, що фактично проживають в СРСР і підлягають облікам в органах міліції. Забезпечити своєчасне взяття на облік кожного іноземця та особи без грома-дянства. 

   3. З метою забезпечення точного обліку іноземців та осіб без громадянства та посилення контролю за режимом їх проживання, зобов'язати начальників районних, міських і селищ-них відділень міліції щомісяця через дільничних уповноважених здійснювати перевірку за-значених осіб за місцем постійного проживання.

Співробітникам паспортних відділів та відділів віз і реєстрації, як і іншим працівникам міліції, в залежності від займаної посади присвоювалися офіцерські звання. Цей факт підтве-рджується архівними документами про перебування на посадах начальників ВВІР, паспорт-них відділів та їх заступників. Адже в свій історичний час керівники відділів віз і реєстрації виконували основні завдання з урахуванням структурних реорганізацій, які супроводжува-лася і серйозними кадровими переміщеннями у вищому ешелоні НКВС, МДБ, МВС УРСР.

15.03.1946р. Народний комісаріат державної безпеки СРСР перетворено у Міністерство державної безпеки СРСР, а наказом № 00107 від 22.03.1946р. відповідним чином були пе-рейменовані і територіальні управління (УНКДБ перетворилися в УМДБ).

04.05.1946 р. міністром державної безпеки став В. С. Абакумов. З його приходом поча-лася передача певних функцій МВС СРСР у підпорядкування МДБ. У 1947-1952 роках з МВС до МДБ передані - міліція, прикордонні війська та інші підрозділи.

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 жовтня 1935 року для співробітників Головного Управління Державної Безпеки (ГУДБ) були введені такі спеціальні звання: комісар держав-ної безпеки 1 рангу (комісар дб 1 рангу), комісар дб 2 рангу, комісар дб 3 рангу, старший ма-йор дб, майор дб, капітан дб, старший лейтенант дб, лейтенант дб, молодший лейтенант дб і сержант дб. За значенням спецзвання співробітників ГУДБ були інші, ніж в армії. Напри-клад, звання "старший лейтенант дб" відповідало військовому званню "майор", спецзвання "капітан дб" відповідало військовому званню "полковник" і т. д.

З введенням 9 лютого 1943 р "погонів", звання "старший майор дб" було замінено на відповідне йому звання "комісар державної безпеки". Тоді ж з'явилися звання "полковник" і підполковник "державної безпеки». Після проведення атестації всім капітанам дб з 11 люто-го 1943 року було присвоєно звання" підполковник дб "," старшим лейтенантам дб "- звання" майор дб "і т.д. Всі ці звання проіснували до 9 липня 1945 року, коли були замінені на відпо-відні їм військові звання.

 На мій погляд, читачам газети, в тому числі і колишнім співробітникам ВВІР і тепері-шнім працівникам міграційної служби, буде цікаво простежити не тільки історію становлен-ня і розвитку підрозділів ВВІР, але також не забувати про керівників цієї служби. Відомості про цих посадових осіб, автором цієї статті, формувалися на підставі документів, які вони підписували і направляли в підпорядковані територіальні органи. У багатьох документах вказувалися лише їхні прізвища, посада і звання. Точні терміни перебування їх на посадах на сьогоднішній день не вдалося систематизувати. Для цього необхідно додатково вивчити їх особисті архівні справи в МВС і СБУ України. 

У той же час, хочу вперше опублікувати інформацію про начальників ВВІР цент-рального апарату НКВС, МДБ, МВС УРСР, серед них:

1. Вєдєнєєв, ст. л-т міліції - начальник ВВІР УРКМ НКВС УРСР (1938р.).

  2. Тищенко, підполковник міліції - начальник ВВІР УМ МВС УРСР (1946 по 1948р.).

  3. Копнєв, полковник міліції - начальник ВВІР ГУМ МВС УРСР (22.07.1948р.).

  4. Федосєєв, підполковник міліції-начальник 2-го відділення ВВІР ГУМ МВС УРСР (22.07.1948р.).

  5. Костенко, підполковник міліції - начальник ВВІР УМ МДБ УРСР (1949-1951р.).

  6. Лупенко, підполковник держбезпеки - начальник ВВІР УМ МДБ УРСР(1953р.).

  7. Шкатула Володимир Назарович, 1912р.н.- майор державної безпеки, заступник началь-ника ВВІР УМ МДБ УРСР (березень 1953р.), Заступник начальника ПРО УМ МВС УРСР, підполковник міліції (квітень 1958р.), начальник ВВІР УМ МОГП УРСР (1960 - 1970р.).

  8. Осокін Владислав Васильович 1937. - начальник ВВІР УАСМ МВС УРСР (1970-1972р.).

  9. Петренко Артур Андрійович - начальник ВВІР УАСМ МВС УРСР (1972-1979 р.).

  10. Синцов Аркадій Юхимович, 20.11.1927р.н. - полковник міліції - заступник начальника ВВІР УОГП МВС УРСР (1974-1982 рр.). У 2015 р. відзначив 89-річчя, бере активну участь в роботі Ради ветеранів ЦА МВС України. 

  11.Конах Г. - начальник ВВІР УОГП МВС УРСР (1979-1981 рр.).

  12.Болтівец Микола Іванович - начальник ВВІР УООП МВС УРСР (1982-1983рр.); 13.Ткаченко Володимир Костянтинович, полковник внутрішньої служби - начальник ВВІР 

УОГП МВС УРСР (1984 -1988 рр.).

14. Шепель Володимир Миколайович, полковник міліції - начальник ВВІР УОГП, (ГУАСМ) МВС України (1988-1999 рр.).

15. Якобчук Зіновій Петрович, полковник міліції - заступник начальника ВВІР УОГП, (ГУАСМ) МВС України (1988-1998 рр.).

В Одеській області керівниками ВВІР були:

   1.Труфанов старший лейтенант міліції - начальник ВВІР Одеського обласного управління НКВС УРСР (04.01.1938р.).

2.Голубев молодший. лейтенант міліції-начальник ВВІР УРКМ НКВС по Одеській об-ласті (22.07.1938р.)

   3.Ісаев, капітан держбезпеки - начальник ВВІР УМ УМДБ по Одеській області (1952р.).З 1955- 1956 рр., капітан міліції - начальник ВВІР Управління міліції Одеської обла-сті.

   4.Кухта А. Н., підполковник міліції - начальник ВВІР УВС Одеського облвиконкому (1975 р.).

  5.Іванов Олег Васильович, підполковник міліції-начальник ВВІР УВС Одеського обл-виконкому (1981р.)

   6.Кейбал А.Л. майор міліції - начальник ВВІР УВС Одеського облвиконкому (1984-1987р.).

   7.Гусєв Ю., підполковник внутрішньої служби - начальник ВВІР УВС Одеського облви-конкому (1988-1989 рр.).

8.Мамонтов Володимир Миколайович, полковник міліції - начальник відділу ВВІР УВС Одеського облвиконкому (1989-1993рр.).

9.Писаренко Микола Іванович, полковник міліції-начальник ВВІР УВС Одеського облвиконкому (1993- 2000 рр.).

10.Туриця Анатолій Петрович, полковник міліції - заступник начальника ВВІР УВС Одеського облвиконкому (1990 1998рр.).

11.Хрустальов Сергій Валер'янович, майор міліції-начальник ВВІР ОМУ УВС Одесь-кого облвиконкому (1992-1995рр.).

12.Яворскій Сергій Харлампійович, полковник міліції, заступник начальника ВВІР ОМУ УМВС в Одеської області (1992-1994рр.), з 1995-1998г. - начальник ВВІР ОМУ УМВС України в Одеській області. 

Відділи віз і реєстрації, як самостійні підрозділи функціонували в Україні до грудня 1993 року. Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про першочергові за-ходи щодо забезпечення видачі паспортів громадянина України» від 31 грудня 1993р. №1086 в системі Міністерства внутрішніх справ створена паспортна служба органів внутрішніх справ на базі існуючих паспортних підрозділів і підрозділів віз і реєстрації. 

10 жовтня 1994 р., постановою Кабінету Міністрів України № 700 було затверджено Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ.

У п.1 цієї постанови зазначалося, що паспортна служба органів внутрішніх справ є складовою частиною міліції громадської безпеки системи МВС. До складу паспортної служ-би входили:

1.Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи МВС;

   2.Управління паспортної, реєстраційної та міграційної роботи головних управлінь, управ-лінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

   3.Відділи (відділення) паспортної роботи міських (районних) органів внутрішніх справ.

На сьогоднішній день колишні працівники ВВІР продовжують працювати в підрозді-лах міграційної служби, які мають великий професійний та практичний досвід у сфері міг-раційної проблематики, передають свої знання молодим співробітникам міграційної служби. 

На мій погляд, повинна бути спадкоємність поколінь, нинішні працівники міграційної служби повинні шанувати і не забувати про тих, які уже на пенсії. Можна було б створити при територіальних підрозділах міграційної служби – Раду ветеранів паспортно-візової слу-жби, як громадську організацію. 

Крім того, звертаюсь з пропозицією до керівників територіальних органів міграційної служби щодо підготовки документів про історію створення паспортних підрозділів і відділів віз і реєстрації свого регіону. Є цікаві матеріали щодо керівників і працівників Біженецького департаменту НКВС УРСР(1917-1918 рр.), іноземних(чужоземних) та евакуаційних відділів. На місцях ще збереглися архівні справи на іноземців та громадян СРСР, в яких є цінні доку-менти та паспорти різних періодів (російської імперії та радянського періоду). Це дасть змогу підготувати узагальнюючий збірник документів становлення та розвитку паспортної служ-би, відділів віз і реєстрації та міграційної служби, починаючи з 1917 р. по теперішній час. До співпраці запрошуються також ветерани паспортно-візової служби, які можуть розповісти багато цікавих фактів в період служби в зазначених підрозділах. Окремі матеріали можна публікувати в газеті «Міграція». 

Віктор Палько, к.ю.н., доцент кафедри цивільного і трудового права 

факультету морського права і менеджменту 

Національного університету «Одеська морська академія».