Українці в Молдові

main

01.12.2016

Українці в Молдові

Коротка довідка

Республіка Молдова – держава в Південно-Східній Європі. Межує з Україною і Румунією. Столиця – місто Кишинів. Територія Молдови складає 33 846 км?, проте де-факто частина території (невизнана ПМР) не контролюється владою. Чисельність населення за поточною оцінкою на 1 січня 2016 р. складає 3 553 100 осіб. Займає 118-е місце в світі за кількістю населення і 135-е за територією. Виходу до моря не має.

В адміністративному відношенні розділена на 32 райони, 5 муниціпіїв, 1 автономне територіальне утворення (Гагаузія) та адміністративно-територіальні одиниці лівобережжя Дністра.

Відрізняється значним етнокультурним розмаїттям. Біля 93% населення сповідує православ’я.

Незалежність країни була проголошена 27 серпня 1991 р. З 1924 по 1940 р. існувала Молдавська АРСР у складі Української РСР. З 1940 по 1991 р. на правах союзної республіки входила до складу СРСР під назвою Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (з 5 червня 1990 р. – Радянська Соціалістична Республіка Молдова).

Українська громада

Українці Молдови – найчисельніша з усіх етнічних меншин. У 1989 р. їхня частка серед населення республіки становила 13,8% (в 1959 р. – 14,6%, в 1970 і 1979 р. – по 14,2%). Таким чином, кожен сьомий житель Молдови є українцем. Росіяни, які після українців займають друге місце, становлять 13,0% жителів Молдови. Загалом в 1989 р. у цій країні налічувалося 600,3, тис. українців, майже на 50% більше, ніж у 1959 р. Загалом у 369 сіл Молдови більшість населення складають українці.

Для порівняння цікаво навести такі дані: в Молдові живе майже вдвоє більше українців, ніж в Україні молдаван (325 тис.), і на 30% більше, ніж в Україні живе молдаван і румунів разом узятих (460 тис.).

Історичні національні традиції, мова, культура – це найважливіші фактори, які завжди об’єднували представників українського етносу. Проте доля української мови бессарабських українців була надзвичайно складною, на її розвиток і функціонування впливали складні соціально-політичні умови. Через це українська мова у Бессарабії не знаходила застосування ані на державному рівні, ані у громадських організаціях. Українці опинилися у духовній ізоляції, що стало причиною деукраїнізації частини мешканців цього регіону.

Історія формування діаспори

З різних причин і в різні часи відбувалося переселення українців у пошуках кращої долі. Тривалий час окремі території України, як колонії, перебували у складі імперій та сусідніх держав, і українці опинялися поза межами загальноукраїнського національно-духовного впливу рідної землі.

Так, у XIV ст. українська Буковина перебувала під владою Молдавського князівства. Рівень культури держави-завойовниці був значно нижчий, ніж в Україні, а тому українська культура мала змогу активно впливати на розвиток мови й культури Молдови. Молдавське письменство відчувало особливий вплив старої української актової мови, бо молдавани мали за писарів (канцеляристів) людей українського походження з Буковини.

Заселення українцями межиріччя Південного Бугу і Дністра відбувалося із середини XVIII ст. і посилилося наприкінці XVIII ст., тобто після переходу території від Туреччини (Кримського ханства) до Російської імперії.

У міжвоєнний час українці в румунській Молдові мали дуже обмежені права для національно-культурного розвитку; українців, особливо в 30-ті роки, переписували на румунів. Саме тому їх чисельність у 1939 р. на території сучасної Молдови становила 173 тис. осіб, тоді як згідно з переписом 1930 р. – 347,5 тис.

Дані повоєнних переписів свідчать про значне скорочення питомої ваги тих українців, які вважають українську мову рідною. Якщо в 1959 р. їх частка становила 86,3%, 1970 р. – 79,4%, то в 1989 р. – 61,6%, Значно вищий цей процент у сільських місцевостях, особливо в районах компактного проживання українців (на пограниччі з Україною), помітно нижчий – у містах, особливо в столиці республіки. Це, з одного боку, є результатом постійного збільшення числа російського населення, а, з другого, – наслідком неухильного посилення русифікації.

Причому російське населення в Молдові швидко зростало не за рахунок переїзду в сільську місцевість, а внаслідок розселення в містах, особливо в великих і середніх. У Кишиневі, наприклад, в 1989 р., чисельність росіян (181,0 тис.) була майже вдвоє більша, ніж українців (98,2 тис.), хоч у цілому по республіці чисельність українців на 40 тис. осіб перевищує чисельність росіян. Це, зрозуміло, призводить до посилення процесу русифікації взагалі, і, насамперед у середніх і великих містах, де частка росіян особливо висока. Якщо в 1959 р. у Кишиневі українську мову вважали рідною 55,4% усіх українців, то в 1989 р. – лише 41,2%.

Одним із найважливіших засобів збереження своєї мови є українські обряди, традиції, звичаї українського народу, які передаються від покоління до покоління.

Письменник М. Слабошпицький наголошував на тому, що діаспора старанно виховувала своїх дітей із думкою про Україну. То було специфічне виховання у чужомовному оточенні, для якого Україна була завжди «незвичайним дивом» . Українці, які оселилися тут давно, часом у третьому-четвертому поколінні вже втратили свою мову, для них вона стала іноземною, але пам’ять предків повертає їх до рідних витоків, до мелодійної прекрасної української мови, яку вони із цікавістю і натхненням вивчають.

Межі розселення

Численні ареали українців зустрічаються в багатьох регіонах Молдови. Серед них північна, південна і західна частини, які межують з Україною, центральна частина та деякі інші. Окремі українські сільські населені пункти розміщені в крайніх східних районах лівобережної частини Молдавського Придністров’я. Це автохтонні українські землі, де українці на пограниччі з молдавським етносом живуть упродовж двох століть (райони Ясс, Бельц та ін.).

У Кишиневі, наприклад, число українців у 1989 р. становило 98,2 тис. осіб і зросло, порівняно з 1959 р., в чотири рази, а порівняно з 1970 р. – майже вдвоє. За даними перепису 1989 р., в Кишиневі налічується близько 17% усіх українців республіки; на українців припадає понад 12% усіх жителів молдавської столиці.

Висока частка українців (місцями переважаюча) є на території, що раніше входила до складу Молдавської АРСР: Рибниця (44,6%), Тирасполь (32,2%), Дубоссари (30,1%), Бельці (25,5%), Бендери (18,2%), Кагул (15,8%), Сороки (15,5%) та ін.

Незважаючи на прикордонне розташування Молдови та України, між ними встановилися досить обмежені міграційні зв’язки. У 1989 р., наприклад, до Молдови прибуло з України 9 тис. осіб, в тому числі українців – 3,3 тис. В Україну, в свою чергу, з Молдови переїхало 11,7 тис. осіб, у тому числі українців – 4,5 тис. Збільшення чисельності українців у Молдові відбувалося не стільки через міграцію, скільки за рахунок їх природного приросту.

Організації українців Молдови

Українська громада має 11 територіальних організацій, серед них: бібліотека імені Лесі Українки, товариство «Громада», очолюване депутатом парламенту Олександром Олійником, Союз українців, товариство «Заповіт» в Бельцях, «Просвіта», благодійний фонд «Відродження», молодіжна організація «Злагода».

У республіці існує 57 шкіл, де вивчається українська мова і література, звичаї, історія; 23 фольклорні ансамблі.

На телепередачу українською мовою «Світанок» відводиться 30 хвилин ефірного часу раз на тиждень.

З 101 депутатів парламенту 10 є українцями. Зв’язок української діаспори з історичною Батьківщиною здійснюється через товариство «Україна», громадські та культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв’язків відіграє часопис «Українська діаспора», який видає Національна академія наук України.

Проте загалом українська діаспора, яка в Молдові чисельно перевищує російську, поставлена в національно-культурному відношенні в неоднакові, незрівнянно гірші умови. Тому національно-культурне відродження української громади набуває першорядного значення і вимагає загальноприйнятого обґрунтованого розв’язання.

Візит українських парламентарів

Як повідомляє прес-служба Верховної Ради України, становище українців у Молдові стало однією з ключових тем візиту до цієї країни української парламентської делегації на чолі з головою Комітету у закордонних справах Ганною Гопко, який відбувся у травні цього року.

«Про життя і проблеми української громади Молдови йшлося на зустрічах її активістів із депутатами, що відбулися в Кишиневі та Бельцях за участі Надзвичайного і Повноважного Посла України в Молдові Івана Гнатишина», – йдеться у повідомленні.

Особливо представницькою й насиченою була зустріч в Українському домі у Бельцях з представниками української громади як право-, так і лівобережжя Молдови. Серед її учасників були освітяни, голови сільрад, викладачі україністики Бельського університету, депутати парламенту Молдови.

Зазначалося, що українці в Молдові мають можливість навчатися рідною мовою у державних школах, проте кількість цих шкіл поступово скорочується. Учасники зустрічі відзначили важливість збереження української ідентичності, діяльності україномовних медіа, розвитку мережі українських шкіл у країні, центру українознавства у Бельцях. Важливо, що в Міністерстві освіти Молдови розуміють потреби української громади і обіцяють підтримку.

Але Україна, зі свого боку, мусить посилити державну підтримку співвітчизників у сусідній країні, переконана Ганна Гопко.

«Найважливіше зараз – це відновлення повноцінного телевізійного і радіомовлення з України на Молдову, якого дуже не вистачає місцевим українцям, особливо на півночі країни. І другий важливий блок – підтримка української освіти в Молдові – сучасними підручниками, навчальними матеріалами, навчанням випускників в українських університетах», – відзначила Ганна Гопко.

Р. Кухаренко, власкор

газети «Міграція»