Держава знаходиться на сході Північної Африки, займає частину Азії (півострів Синай). Територія країни простягається з півночі на південь на 1240 км, а із заходу на схід – на 1086 км. На заході межує з Лівією (спільний кордон – 1050 км); на сході – з Ізраїлем (110 км, разом із Сектором Газа Палестини); на півдні – з Суданом (1150 км). На півночі омивається водами Середземного моря (берегова лінія завдовжки 995 км), а на сході – Червоного моря (1941 км). Важливу роль Єгипту в геополітиці пов’язують з його стратегічним положенням, оскільки він володіє «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії та судноплавним водним шляхом (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.

У зв’язку з посушливим кліматом Єгипту (95% країни вкрито пустелями), населення сконцентровано у вузькій долини Нілу і його дельти, та частково на узбережжі Червоного моря, Синаю й навколо Суецького каналу. Приблизно 95% населення використовує лише близько 5,5% від загальної земельної площі цієї країни.

Територія Єгипту – колиска прадавньої цивілізації. Єгипет виник в районі річки Ніл. Спочатку їх було два – Верхній Єгипет і Нижній Єгипет. У 3000 р. до н. е. цар Верхнього Єгипту Міна об’єднав Єгипет і утворив державу із столицею в Мемфісі.

У 332 до н. е. в Єгипет вступила армія Александра Македонського – Єгипет став частиною його держави. Після розділу його імперії між діадохами Єгипет дістався полководцю Птолемею Лагу – засновнику греко-македонської династії Птолемеїв Лагідів (в 305-30 рр. до н. е.). Столицею стало місто Александрія.

При Птолемеях Єгипет став головним постачальником хліба в елліністичному світі. У цей період флот Єгипту панував в Середземному морі. При правлінні цариці Клеопатри, останньої з династії Птолемеїв, Єгипет виявився втягнутим у політичну боротьбу з Римом. Після поразки флоту Єгипту при мисі Акцій в 31 до н. е. і самогубства Клеопатри був перетворений в римську провінцію (30 до н. е.).

Після розпаду Римської імперії в 395 р. н. е. Єгипет став провінцією Східної Римської імперії (Візантії). Нащадки давніх єгиптян – копти – прийняли монофісітське відгалуження християнства.

У 639-642 роках Єгипет був завойований арабами. А в 1250-1517 роках Єгипет став центром ісламської держави – Мамлюкського султанату. Він управлявся династіями, що походили із професійних вояків – мамлюків, колишніх рабів із Північного Причорномор’я і Кавказу. Під керівництвом мамлюків мусульмани Близького Сходу змогли зупинити хрестові походи із Західної Європи та монгольську навалу.

У 1517 році османський султан Селім завоював мамлюцький Єгипет і приєднав його до Османської імперії. На території країни було створено Єгипетський еялет, що існував до 1867 року. У 1798-1801 роках він опинився під французькою окупацією. Намісник султана Мухаммед Алі переміг військо Наполеона І і правив самостійно як спадковий єгипетський хедив (господар).

У 1859-1869 роках француз Фердинанд де Лессепс збудував за підтримки європейського капіталу Суецький канал. Боротьбу за вплив у Єгипті виграла Велика Британія, яка скупила більшість акцій товариства Суецького каналу. Це дозволило британцям встановити повний контроль над єгипетським урядом. 1882 року Британія окупувала Єгипетський хедиват, а 1914 року – перетворила його на Єгипетський султанат, протекторат Британської імперії. Незалежність від Британської імперії отримана в 1936 році. 

У 1997 році Єгипет відвідало 4 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 3,8 млрд доларів США.

Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. На початку ХІХ ст. (з вторгненням Наполеона І в Єгипет) інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні. Туризм, як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і тому отримав широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет. Так у 2007 році в країні побувало 9 млн 990 тис. мандрівників.

Туристична індустрія розвивається в країні семимильними кроками. Так, приміром, за весь 2000 рік налічувалося 5 млн 506 тис. іноземних туристів, а з них 3 млн 800 тис. – з Європи, і сума надходжень до казни країни становила, в середньому, понад $4,3 млрд. З кожним роком туристів стає все більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). У свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні саме навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди і вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. Наразі у країні функціонують вже 9 сучасних аеропортів. А величезна кількість готелів та якісне обслуговування у відпочинкових зонах – запорука успіху Єгипту в туристичній галузі. Багато іноземців обирають Єгипет через низьку вартість  турів.

На думку дослідників, першими українцями, що бували в Єгипті та певний час там мешкали, були прочани з Великого князівства Київського та Галицько-Волинського князівства, які відвідували священні християнські міста Єгипту, насамперед монастир Св. Катерини на Синайському півострові. З постанням Османської імперії, якій з початку XVI ст. належав Єгипет, сюди прибували групи бранців, захоплених під час нападів на землі Великого князівства Литовського, згодом Речі Посполитої. Втім відслідкувати чисельність та географічний розподіл українців практично неможливо.

З часу постання напівнезалежного Єгипту під орудою хедивів, туди час від часу стали прибувати подорожуючі, зокрема представники знаті, інтелігенції з України (тоді частина Російської імперії). Серед них був український науковець та дослідник Єгор Ковалевський, який протягом 1847-1848 років здійснював                   географічні та геологічні розвідки, шукав поклади золота. Поетеса Леся Українка якийсь час жила й лікувалася в Єгипті та присвятила йому деякі вірші.

Невелика міграція до Єгипту почалася вже за часів Радянського Союзу, союзником якого був Єгипет. Тоді жінки, які виходили заміж за єгипетських студентів, перебиралися на батьківщину своїх чоловіків. Тому певний проміжок часу своєрідна українська діаспора складалася з жінок, а до 1960-х років – з українських військових та цивільних фахівців, які мешкали там з родинами.

Втім фактична міграція українців до Єгипту розпочалася з розпадом СРСР та постанням незалежної України. Більшість тих, хто туди переїхав були шукачами гідної праці та оплати. Значний відсоток становили тимчасові робітники, особливо з піднесенням туристичної індустрії Єгипту. З початку 2000-х років окремі туристичні поїздки до цієї країни перетворилися на сезонну хвилю.

За орієнтовними підрахунками, на території Арабської Республіки Єгипет проживають, працюють, навчаються 4000 громадян України. Станом на 1 січня 2017 року на консульському обліку Посольства України в Арабській Республіці Єгипет перебували 85 громадян України. За робочою інформацією, протягом 2016 року Єгипет відвідало близько 250 000 українських громадян, переважно туристів, що становить найбільший відсоток з країн Східної Європи. Українська діаспора розташована переважно в Каїрі, Олександрії та Хургаді.

Найбільшою активністю відзначається українська громада Каїра, активістами якої є жінки, а одним з лідерів – Наталія Валяєва. Щорічно за ініціативи активісток української громади та за сприяння Посольства проводяться заходи з відзначення річниці Незалежності України, різних видатних подій в історії України, дня народження Тараса Шевченка, зустрічі Нового року, Міжнародного жіночого дня, Дня вишиванки тощо. Також під час проведення в Україні президентських та парламентських виборів громадяни України залучаються до роботи у дільничній виборчій комісії. З нагоди 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС було створено презентацію. Основною метою громади є заснування Українського культурного центру за допомогою меценатів, пошук яких триває. З початком російської агресії в Криму та на Донбасі українська громада Каїра встановила контакти з благодійною організацією «Допомога військовим Обухівщини», яким надає посильну поміч.

Тривалий час у Хургаді не існувало власної спілки внаслідок інтегрованості українців до російськомовної громади міста, до якої також входять білоруси. Лише з початком російської агресії в Криму та на Донбасі ініціативна група зуміла у 2015 році створити невеличку організацію. 

2016 року представники української громади в Єгипті, а також українських компаній, що працюють в Арабській Республіці та співробітники посольства в Каїрі взяли участь у відзначенні Міжнародного жіночого дня, дня народження Т. Г. Шевченка й Масляної.

2016 року представники української громади на єгипетському телевізійному каналі «Ніл культурний» брали участь у програмі, присвяченій культурі України. 

Р.  Кухаренко, власкор газети «Міграція»