Перу розташоване на заході Південної Америки. На півночі межує з Колумбією та Еквадором, на сході – з Бразилією, на південному сході – з Болівією, а на півдні – з Чилі. На заході країна омивається водами Тихого океану. Республіка Перу удвічі більша за Україну, її загальна площа становить 1 285 216 кв. км, а загальна довжина державного кордону – 5 536 км.

На заході знаходиться вузька прибережна рівнина, на сході – місцевість, покрита тропічними лісами (джунглі), а решту території країни займає гірська система Анди. Найвища місцева вершина – гора Уаскаран, висота якої досягає 6 768 метрів.

Більшість перуанських річок беруть свій початок в горах Андах та впадають в Тихий океан, в озеро Тітікака, а також є притоками річки Амазонка.

У Перу досить часто відбуваються землетруси, правда, більшість з них не руйнівні.

Кількість населення Перу становить 27,2 млн осіб. 47% складають індіанці, 32% – метиси, 12% – білі, є японці та китайці. 49% населення живе за межею бідності. Середня тривалість життя – 71 рік.

Населення Перу – найбільш різнорідне за своїм складом на Американському континенті. Воно нараховує 1786 різних індіанських громад, об’єднаних у 13 мовних сімей, які переважно розсіяні по амазонській сельві. Такими є дані перепису населення, опублікованого в Лімі.

У дощових лісах східного Перу проживають близько ста індіанських племен, які практично ізольовані від всього іншого населення, розмовляють місцевими діалектами і займаються мисливством, рибальством та землеробством.

Ще одна група корінного населення включає індіанців, що розмовляють мовами кечуа і аймара. Багато з них переселилися до столиці країни – Ліми або інших міст на узбережжі, особливо після того, як у 1980 році в горах почалася партизанська війна, але чимало продовжують жити в Андах, займаючись землеробством та скотарством. 

У Перу протягом багатьох років тривають земельні конфлікти між індіанськими громадами, нафтовидобувними компаніями та урядом. Корінне населення у багатьох випадках бачить у появі іноземних компаній загрозу своєму звичному середовищу проживання, а держава потребує енергетичних ресурсів, на які багаті території, що належали індіанцям з незапам’ятних часів.

Основні галузі промисловості: гірничорудна, нафтова, рибна, текстильна, харчова, цементна, металургійна, кораблебудування. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський. Загальна протяжність магістральних нафтопроводів біля 900 км. Найбільші морські порти – Сан-Ніколас, Кальяо, Талара, Чимботе, Салаверрі, Піско. Внутрішні і міжнародні авіалінії обслуговують всі регіони республіки і забезпечують зв’язок з іншими латиноамериканськими країнами та зі Сполученими Штатами Америки. У Перу функціонують три міжнародних аеропорти.

Перу – країна контрастів. Наприклад, у Лімі вартість житла або його оренда напряму залежить від зони, де воно розташоване. На периферії або в небезпечному районі можна винайняти однокімнатну квартиру за 100 доларів на місяць, а в елітній або просто хорошій зоні це обійдеться у 500-1200 доларів. Зарплату можна вважати пристойною, якщо вона не нижча за 1000 доларів, хоча більшість заробляє набагато менше. 

Згідно з Конституцією, Перу – це президентська республіка на чолі з Президентом, який обирається на 5 років. Президент є главою держави та уряду і призначає Прем’єр-міністра.

Однопалатний місцевий парламент називається Конгрес, він складається з 130 депутатів, які теж обираються на 5 років.

Основні політичні партії – «Союз за Перу», Перуанська Апрістська партія, партія «Національна Єдність» і «Альянс за Майбутнє».

Адміністративно країна ділиться на 25 регіонів і одну провінцію з центром в Лімі. Регіони, в свою чергу, діляться на райони.

Митні обмеження

Немає ніяких обмежень на ввіз і вивіз місцевої та іноземної валюти, але суми, які перевищують 10 тис. доларів потрібно декларувати.

Забороняється ввозити наркотики, вогнепальну зброю та боєприпаси, неконсервовані продукти харчування. Салямі, шинку і сир можна ввозити тільки при наявності сертифіката, виданого виробником. 

При покупці товарів зберігайте чеки – вони вам знадобляться на митниці під час виїзду з країни. Для вивезення предметів археології, мистецтва та історії потрібен спеціальний дозвіл відповідних інстанцій.

Найбільші міста – Ліма, Арекіпа, Кальяо, Трухільо, Чиклайо, Ікітос і П’юра.

Перуанські пляжні курорти не так відомі, як, наприклад, в Еквадорі та Колумбії, але в цій країні є кілька дуже гарних пляжів, розташованих в оточенні Анд. Найпопулярніші місцеві пляжні курорти – Пікасмайо, Чікама, Паракас, Ла-Піментел, Тумбес, Трухільо і Ліма. Найкращий час для відпочинку на перуанських пляжах – січень-березень.

Туристам в Перу також пропонують велику кількість історичних та екологічних екскурсійних турів, під час яких вони відвідують селища місцевих індіанців, оглядають старовинні індіанські археологічні комплекси, спостерігають за унікальними тваринами і птахами, знайомляться з укладом життя місцевих жителів, пробують традиційні індіанські страви.

У перуанських горах є багато лікувальних термальних ванн, які із задоволенням відвідують тисячі туристів.

Уже два роки поспіль Ліму вважають кулінарною столицею світу. Різноманітність та вишуканість місцевих страв не має аналогів. Тому одна з модних професій тут – шеф-кухар. З цього приводу навіть жартують: раніше, коли запитували у хлопчиків, ким вони хочуть бути, коли виростуть, ті казали, що футболістами, а тепер усі хочуть бути кухарями. У Лімі є три найкращі ресторани світу. Це «Сентраль», який у 2015 році посів четверту сходинку у рейтингу The World’s 50 Best Restaurants, найвідоміший «Астрід і Гастон» – на 14-му місці і «Майдо» – на 44-му. Перуанці дуже пишаються своєю кухнею, і їжа є однією з улюблених тем для розмов. Страва, яку перуанці вважають своєю візитною карткою – севіче: порізане невеликими кубиками філе свіжої сирої риби (зазвичай океанської), яке збризкують соком перуанського лимона (маленький, зелений і дуже кислий), додають сіль і гострий перчик – ахі. Подають страву холодною відразу ж після приготування. Також гордістю Перу є піско – дистильований з виноградного соку спиртовий напій, що має 42-44 градуси. Є багато видів піско, залежно від того, з якого сорту винограду він зроблений. Напій споживають без домішок або додають у коктейль. Кожен турист просто зобов’язаний скуштувати севіче і піско-сауер.

При цьому в Перу є все необхідне для того, щоб зварити справжній український борщ. Проте у національних стравах не використовують сметану. Це імпортний делікатес. 150-грамова баночка коштує 3 долари, що робить борщ дорогою стравою. Якщо враховувати вартість сметани, то велика каструля борщу обійдеться в 8-10 доларів.

Посольство України працює в Перу з 2003 року. Для перуанців українці – далекий і малознаний народ. 

У Перу немає ані громадських об’єднань українців, ані шкіл і церков. Згідно з офіційною статистикою, там мешкає трохи більше, ніж 200 вихідців з України. Утім, перуанські українці стверджують, що їх щонайменше півтисячі. Багато з тих, хто не зареєстрований у посольстві, живе у віддалених районах країни. Проте більшість мешкає у столиці й найбільшому місті – Лімі. Також українці є в інших великих містах, таких, як Арекіпа, Трухильо, Чіклайо.

На жаль, культурне життя українців в Перу обмежується зустрічами у посольстві з приводу якихось урочистостей або поминальних заходів. Якби при посольстві було відкрито якийсь культурний заклад з вивчення української мови, культури, історії, пісень, танців, то знайшлося б чимало охочих його відвідувати.

Більшість українців у Перу становлять жінки, які одружилися з перуанцями. Хтось познайомився в Україні, хтось – в інших країнах, а хтось – в Інтернеті. У кожної з них своя історія. Останнім часом до Перу приїжджає і багато чоловіків з України. У цій країні є декілька українських фірм або місцевих компаній, що співпрацюють з Україною, переважно в авіаційній сфері.

Для тих, хто прийняв рішення залишитися в Перу, дуже важливо володіти іспанською мовою на розмовному рівні. Без цього можливості інтегруватися у суспільство дуже обмежені. Також важливо бути відкритим до сприйняття культури, звичок і ритму місцевого життя. Перуанці дуже люблять іноземців, тому добре ставляться до всіх. 

Українці працюють в різних сферах, серед них є: лікарі, вчителі, перекладачі, туристичні гіди, брокери з нерухомості, менеджери, дизайнери, музиканти, співаки, моделі.

У Перу немає такого поняття, як престижна професія, є престижні компанії і посади. А щодо професій важлива затребуваність. У цій країні дуже розвинена видобувна промисловість мідної руди і коштовних металів, а також нафти та газу, тому найбільш затребуваними є інженери, геологи тощо. Мають попит IT-менеджери, технічні спеціалісти зварювальники.

Більшість перуанських українців мають намір залишитися на новій батьківщині назавжди. Їхнє життя вже влаштоване, і вони звикли до м’якого клімату й до того, що цілий рік можна споживати свіжі овочі та фрукти, морську рибу і морепродукти, бо поруч океан.

Головною проблемою місцевих українців є величезна відстань між Україною і Перу, що означає тривалі та важкі перельоти й дуже дорогі квитки. 

Під час подій на Майдані група українських активістів провела дві акції солідарності, під час яких поширювалась інформація про Україну та Революцію Гідності. 

Р.  Кухаренко, 

власкор газети «Міграція»