Соломія Крушельницька – найвидатніша українська співачка

main

01.12.2016

Соломія Крушельницька – найвидатніша українська співачка

Соломія Крушельницька в усьому музичному світі кінця ХІХ – першої чверті ХХ ст. була символом досконалості й неперевершеності. Її незрівняної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави – воістину унікальне явище в оперному мистецтві.

Народилася майбутня співачка 23 вересня 1872 року в селі Белявинцях на Тернопільщині в родині греко-католицького священика Амвросія Васильовича Крушельницького. Дитинство Соломійки пройшло в сусідньому селі Біла, куди незабаром переїхала вся її велика родина: батько, мати й восьмеро дітей. Музика увійшла в її життя з раннього дитинства, з колискових пісень матері, Теодори Григорівни, яка дуже любила співати.

Ще маленькою дівчинкою Соломія вчилася грати на фортепіано, а з 10 років виступала в хорі, організованому її батьком. Помітивши палке бажання доньки вчитися музиці, батьки позичили грошей і відправили її вчитися в Львівську консерваторію. Там Соломія брала активну участь у концертах і студентських вечорах, чим привернула до себе увагу слухачів і фахівців.

Під час одного з таких виступів у юну Соломію закохався молодий семінарист Зенон Гудковський. Зачарований голосом і вродою, він попросив її руки, і батьки дали згоду. Але для Соломії це рішення було наче вирок, адже вона не кохала. В її житті тоді була лише одна пристрасть – музика.

На скасуванні заручин наполягала сама Соломія. Це суперечило всім суспільним нормам. Однак Амвросій Крушельницький підтримав доньку, адже понад усе він хотів бачити її щасливою.

У консерваторії її учителем був знаменитий тоді у Львові професор Валерій Висоцький, який виховав плеяду відомих українських та польських співаків. Під час навчання у консерваторії відбувся перший сольний виступ С. Крушельницької (13 квітня 1892 року), співачка виконувала головну партію в ораторії Г.-Ф. Генделя «Месія». 5 червня того ж року Соломія виступила у «Львівському бояні», де виконала пісню на музику Миколи Лисенка «Нащо мені чорні брови».

У 1893 році С. Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У її дипломі було написано: «Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 року, за які була відзначена срібною медаллю».

Для того, щоб продовжити навчання, Соломія вирішила їхати до Італії. На її рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.

Олена Крушельницька-Охримович, сестра Соломії, зафіксувала у спогадах: «З допомогою свояка Дашкевича батько дістав у банку позичку в сумі 2000 ринських (австрійська грошова одиниця – Р.К.) і восени 1893 року Соломія разом із батьком їде до Мілана…», де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі (спів) і професор Конті (драматична гра та міміка). Фауста Креспі, яка підготувала не одну знамениту співачку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць.

Через рік молода вокалістка вже співала провідні партії в оперних театрах Італії, де швидко завоювала любов і вдячність місцевої публіки. Звістка про це дійшла до рідного Львова, і незабаром керівництво міської опери запросило Крушельницьку на гастролі. Пробувши на Батьківщині п’ять місяців, восени 1894 року Соломія повернулася до Італії продовжувати навчання.

Слава Крушельницької рознеслася по всіх країнах Європи. Один з найкращих на той час оперних театрів – Одеський – запросив примадонну на гастролі в складі італійської трупи.

Виступаючи з тріумфом у Варшаві, Соломія також щороку виїздила на гастрольні виступи до Петербургу, де співала в складі італійської трупи в Маріїнському театрі разом з Карузо, Баттістіні, Аримонді, Куччині і Сільвестрі. Російська критика також високо оцінила майстерність молодої співачки.

Серед шанувальників Крушельницької було безліч політиків, багатіїв і всесвітньо відомих співаків. Але Соломія всю свою пристрасть віддавала тільки сцені.

Крім того, вона почала опікуватися своїми рідними. Соломія розуміла, що мусить виправдати надії літнього батька. У 30 вона вже була годувальницею сім’ї, і навіть купила рідним будинок у Львові.

Постійно проживаючи в Італії, співачка тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі, Іспанії, Аргентині, Бразилії, Франції.

Лише одного разу Крушельницька скасувала запланований виступ. Після виверження Везувію лікарі відмовили її від виступів у Палермо. Соломія вирушила у Віареджо, і там зустріла людину, яка докорінно змінила все її життя. Це був розумний, аристократичний італієць, мер міста Віареджо Чезаре Річчоні. Він був на 20 років старший за Соломію, однак лише з ним Крушельницька, яка раніше була віддана тільки сцені, пізнала земне кохання.

Його освідчення, а потім весілля і будівництво спільного будинку стало ідеальним початком їхніх 28 років сімейного щастя.

Крушельницька завжди включала в свої програми українські народні пісні, які безмірно любила, а також твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича, Нижанковського, Вахнянина, Січинського. Українськими народними перлинами і роботами вітчизняних авторів співачка, як правило, завжди закінчувала свої виступи. Її сольні концерти мали такий самий успіх, як і виступи на оперній сцені.

Різносторонньо обдарована й освічена Соломія з досконалою дикцією говорила й співала українською,?російською, польською,?німецькою, англійською, італійською та іспанською мовами. Чудово грала на фортепіано й сама вивчала партитури і ролі, не звертаючись за допомогою до спеціалістів.

Першим серйозним потрясінням у житті Крушельницької стала смерть коханого чоловіка. А за кілька тижнів прийшла ще страшніша новина. В Україні після тяжкої хвороби померли брат і батько. Не роздумуючи й миті, Соломія збирає речі і їде на Батьківщину підтримати рідних. Це був 1939 рік, в якому розпочалася Друга світова війна.

Тоді вона навіть подумати не могла, що назавжди стане у Львові заручницею і більше ніколи не побачить Італії, де залишилось усе її життя і могила коханого чоловіка.

Через перелом ноги вона затрималась на Батьківщині значно довше, ніж планувала. Якраз у цей час до міста увійшли радянські війська, і співачка не змогла отримати дозволу на виїзд.

Під час німецької окупації міста С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

Назад до Італії Соломію Крушельницьку не пустили, а радянське громадянство дали тільки після передачі її італійської вілли на користь СРСР. Згодом конфіскують і будинок, який був куплений у Львові для батьків.

Однак і це не зламало співачку. Разом з сестрою вона оселилась у невеличкій двокімнатній квартирі і продовжувала займатися співом, давала приватні уроки.

У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома. Згодом диплом був знайдений у фондах міського історичного музею.

У 1949 році Соломія востаннє вийшла на сцену. Рак горла щодня робив голос слабшим, але для цього виступу вона збирає всі свої сили. Велика Соломія Крушельницька прощалася з глядачами Львова, а перед очами оперної примадонни плили сцени Відня, Мілану, Парижа, Нью-Йорка, Варшави...

Тільки у 1951 роцi Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини, С. Крушельницька, нарешті, отримала звання професора. Суттєвий штрих: у її репертуарі, незважаючи на прозорі натяки спецслужб, не було жодного твору про партію, Леніна чи Сталіна.

16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. Крушельницьку у Львові на Личаківському цвинтарі поруч з могилою друга і наставника – Івана Франка. У 1978 році встановлено надмогильний пам’ятник «Співучий Орфей».

Перед мистецтвом української співачки, перед красою її душі схилялись видатні співаки світу: Е. Карузо, М. Баттістіні, Тітта Руффо, Ф. Шаляпін, О. Мишуга, М. Минцинський, Я. Решке, А. Дідур та багато інших. Знамениті композитори Д. Пуччіні, А. Каталані, Р. Штраус висловлювали їй свою вдячність за блискуче виконання головних партій в їхніх операх. Великій співачці присвячували свої твори композитори, письменники, художники. Такого всесвітнього визнання, пошани та любові добилася проста дівчина з мальовничого галицького села, адже Україна завжди славилась своїми співочими талантами, красою та мелодійністю пісень.

У 1982 році на кіностудії ім. О. Довженка режисером О. Фіалком був знятий історико-біографічний фільм «Повернення Баттерфляй», присвячений життю й творчості Соломії Крушельницької. Картина заснована на реальних фактах життя співачки й побудована як її спогади. Партії Соломії виконує Гізела Ципола. Роль Соломії у фільмі зіграла Олена Сафонова. Окрім того, було створено документальні фільми, зокрема «Соломія Крушельницька» (режисер І. Мудрак, Львів, «Міст», 1994) «Два життя Соломії» (режисер О. Фролов, Київ, «Контакт», 1997).

У 1997 році Національний банк України випустив в обіг пам’ятну монету номіналом у 2 гривні, присвячену 125-річчю від дня народження співачки.

18 березня 2006 року на сцені Львівського національного академічного театру Опери та Балету ім. С. Крушельницької відбулася прем’єра балету Мирослава Скорика «Повернення Баттерфляй». У балеті використовується музика Джакомо Пуччіні.

Р. Кухаренко, власкор

газети «Міграція»