Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України «Про біженців», біженець це особа, яка:

не є громадянином України;
внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності;
не може або не бажає користуватися захистом країни внаслідок таких побоювань;
не має громадянства (підданства) і перебуваючи за межами своєї країни не може або не бажає повернутися до неї внаслідок вказаних побоювань;
Особа буде визнана біженцем тільки у випадку, якщо відповідає умовам визначення, приведеного вище. Інші – економічні, особисті, побутові або інші обставини, через які особа залишила та не може/не бажає повернутися до країни походження, не дають підстав для отримання статусу біженця в Україні.
Для визначення статусу біженця проводиться відповідна процедура, яка здійснюється територіальними органами міграційної служби відповідно до Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питання про надання, втрату та позбавлення статусу біженця.

Остаточне рішення за заявами про надання статусу біженця приймається Державною міграційною службою.

Територіальні органи міграційної служби

Територіальні органи міграційної служби безпосередньо здійснюють прийом та розгляд заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання статусу біженця.           

В ході розгляду заяв  протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про  оформлення  документів  для  вирішення  питання  про  надання статусу біженця проводяться:           

відповідні співбесіди із заявником;           
здійснюється перевірка органів  внутрішніх  справ та служби безпеки щодо  наявності  обставин,  за  якими статус біженця не надається;         
ідентифікація особи;           
перевірка поданої інформації;           
медичне  обстеження заявника;           
готується письмовий висновок щодо надання або відмови в наданні статусу біженця.
     
Державна міграційна служба

Після отримання особової справи з органу міграційної служби ДМС протягом трьох місяців:           

проводить перевірку інформації, яка міститься у особовій справі, у разі необхідності вимагає додаткову інформацію від органу міграційної служби, який здійснював розгляд справи;           
у разі виникнення сумнівів щодо достовірності  інформації та  потреби  в  установленні справжності і дійсності документів звертається  з  відповідними   запитами   до   Міністерства внутрішніх справ України,  Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України,  інших органів  державної  влади,  органів місцевого  самоврядування  та об'єднань громадян;           
долучає  до  особової  справи   документи,   отримані   або підготовлені  Держкомнацміграції України під час прийняття рішення за заявою;           
приймає остаточне рішення про надання статусу біженця  або  про  відмову  в  наданні такого статусу, втрату та позбавлення статусу біженця;           
ДМС здійснює друк посвідчення біженця та проїзного документа біженця для виїзду за кордон;           
веде централізований облік біженців, організує супроводження та функціонування інформаційно-автоматизованої системи (ІАС) «Біженці», готує Державну статистичну звітність.           
створює та утримує Пункти тимчасового розміщення біженців;           
визначає і контролює заходи по інтеграції та адаптації біженців в українське суспільство;           
опрацьовує питання адаптації національного міграційного законодавства до законодавства ЄС, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.           
взаємодіє та встановлює зв’язки з відповідними закордонними службами, міжнародними, неурядовими та правозахисними організаціями щодо реалізації державної політики у сфері міграції та роботи з біженцями;           
здійснює підготовку та реалізацію проектів міжнародної технічної допомоги, яка надається для підтримки діяльності ДМС;           
сприяє реалізації прав і соціальних гарантій біженців в Україні.