Почну це звернення без привітання. І хочу, щоб мене почули саме ті люди – не тільки політичні лідери, – які досі вагаються, чи варто надавати Україні ту зброю, яка допоможе нам цього року привести до поразки державу-терориста.

Росія завдала чергового масованого ракетного удару по українських містах. Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Дніпро, Вінниця, Ладижин, Бурштин, Львівщина, Хмельницький та інші міста були мішенями терористів. Всюди – цивільні об’єкти!

В місті Дніпрі внаслідок цього російського удару зруйнований житловий будинок. Звичайна панельна дев?ятиповерхівка, яких доволі багато в різних містах Східної та Центральної Європи. Усі поверхи цього будинку – з другого до дев?ятого – впали від вибуху російської ракети.

Вдалося врятувати десятки людей – поранених, травмованих, їм надається допомога. Серед них діти, найменшій дівчинці – три роки. І це на зараз.

Розбір завалів ще досі триває і триватиме всю ніч. Скільки всього людей під завалами, поки що не відомо. На жаль, перелік загиблих зростає з кожною годиною... Мої  співчуття рідним і близьким.

Чи можна зупинити російський терор? Так.

Чи можна зробити це якось інакше, ніж на полі бою в Україні? На жаль, ні. Це можна й треба зробити на нашій землі, в нашому небі, у нашому морі.

Що для цього потрібно? Та зброя, яка є на складах у наших партнерів і якої так очікують наші воїни...