Це питання потребує вирішення ще з 2000 року, коли в Україні вперше почали з’являтися електронні системи взаємодії між державою та громадянином.

«В Україні національна система цифрової ідентифікації перебуває на етапі розвитку, оскільки наявні засоби ідентифікації повною мірою не забезпечують захист персональних даних, достовірність ідентифікації, інтероперабельність і комфортність використання», – зазначив Михайло Федоров.

Учасники зустрічі погодилися, що довіра у цифровій економіці є ключовою критичною умовою її існування, а недовіра через різноманітні організаційні, правові та технологічні причини суттєво обмежує використання електронних транзакцій, залишаючи громадян виключно з аналоговими, вже знайомими форматами суспільно-економічної взаємодії. Саме тому роль державної політики України у сфері цифрової  ідентифікації є ключовою: запустити надійну, захищену інфраструктуру та впровадити міжнародні стандарти.

Серед завдань – аудит функціонування державних реєстрів та автоматична верифікація даних, електронний перепис населення через механізм накладання даних реєстрів, прискорення розвитку та технологічної модернізації сфери електронного підпису (ЕП) насамперед із використанням хмарних технологій.

За його словами радника Президента, розвиток цифрової ідентифікації в Україні важливо гармонізувати з відповідними регламентами ЄС (eIDAS). Також необхідно вирішити низку проблем – від ліквідації сертифікату кваліфікованого електронного підпису юридичної особи до створення єдиного реєстру фізичних адрес, впровадження цифрового підпису на біометричному ID-паспорті українця тощо.

Всі згадані рішення планується запропонувати до обговорення на засіданні РНБО.